Дисертацію присвячено вивченю емотивності як однієї з базових категорій художнього тексту, дослідження якої пов'язано з вилученням із тексту емоціогенних знань і визначенням специфіки їх текстового означування. Встановлено, що реалізація емотивності в художньому тексті здійснюється через її показники - емоційно значущі компоненти тексту, які характеризуються лінгвосеміотичною, лінгвокогнітивною, формально-семантичною та функціональною неоднорідністю. З погляду текстової статики показники емотивності (сигнали емотивності, емотивні ситуації та емотивні топіки) розглянуто як емотивно навантажені текстові компоненти, за допомогою яких у тексті експліковані емоціогенні знання про мову та в мові, про світ, а також текстову дійсність. У ракурсі текстової динаміки показники емотивності відбивають процес експлікації даних знань у тексті через вказівку на внутрішньорівневі та міжрівневі зв'язки між ними. Сукупності функціонально-однорідних показників емотивності, що базуються на відношеннях аналогії, контамінації та амальгамування, об'єднуються у конфігурації. Показники емотивності різних рангів утворюють емотивний профіль як емотивно значущу підструктуру художнього тексту.

  Скачати повний текст