Уперше в дітей з хронічними гломерулонефритом, пієлонефритом і тубулоінтерстиціальним нефритом виявлено взаємозв'язок змін тубулоінтерстиціальної тканини, активності та стадії захворювань з концентраційною та фільтраційною функціями. Установлено провідну роль змін тубулоінтерстиціальної тканини у прогресуванні хронічного гломерилонефриту та патогенетичне значення несприятливих (клінічного і/або морфологічного) типів захворювання стосовно тубулоінтерстиціального ушкодження. У дітей з хронічним пієлонефритом і хронічним тубулоінтерстиціальним нефритом визначено несприятливі фактори (часте рецидивування, персистенція сечового синдрому, і зокрема протеїнурії 0,5 - 1 г/доб), що сприяють прогресуванню тубулоінтерстиціальних змін. Обгрунтовано доцільність визначення рівнів прозапальних і протективного цитокінів, просклеротичного фактора росту, сумарних метаболітів оксиду азоту в сироватці крові та сечі дітей з хронічними захворюваннями нирок з метою з'ясування ступеня тубулоінтерстиціального ушкодження без проведення біопсії нирок. Визначено критерії діагностики ступеня тубулоінтерстиціальних змін у хворих на хронічний гломерулонфрит.

  Скачати повний текст