Дисертаційне дослідження присвячено проблемі психологічного регулювання комунікації у дітей із порушеннями інтелектуального розвитку, розробленні системи дослідження та психологічного супроводу психологічного регулювання комунікації. Теоретично опрацьовано основні підходи до дослідження комунікації, що дало змогу визначити її як взаємообумовлену соціальну активність, у якій співрозмовники через спеціальні канали зв'язку здійснюють обмін інформацією та беруть участь у комунікативній взаємодії. Обґрунтовано поняття «психологічного регулювання комунікації» як механізму формування комунікативних дій, який забезпечує організаційну структуру взаємодії та її динамічні аспекти, представлені послідовністю станів, процесів, системою управління та особистісними характеристиками спілкування. Психологію регулювання комунікації представлено як систему, відображеною тріадою інтелектуального, емоційного та вольового компонентів психологічного регулювання. Інтелектуальне регулювання розглянуто з позицій організаційно-управлінського підходу як здатність усвідомлено продукувати та опрацьовувати отриману інформацію у межах міжособистісної взаємодії та забезпечувати структурну організацію процесу спілкування. Емоційне регулювання комунікації представлено у контексті соціально-регулятивного підходу як цілеспрямований процес організації емоційної поведінки в умовах комунікативної взаємодії і здатність впливати на поведінку інших. Вольове регулювання комунікації досліджено у контексті управлінсько-регулятивного підходу як спроможність мобілізувати зусилля на забезпечення ефективної комунікативної взаємодії та вміння справлятись з деструктивними емоційними імпульсами. Психологічне забезпечення комунікативного розвитку розглянуто в межах дослідження як різновид психологічного супроводу, що полягає у створенні сприятливих передумов для розкриття потенціалу комунікації шляхом залучення механізмів інтелектуального, емоційного та вольового регулювання у ситуаціях комунікативної взаємодії.^UThe dissertation research is devoted to the problem of psychological regulation of communication in children with intellectual disabilities, development of research systems and psychological support of psychological regulation of communication.The main approaches to the study of communication have been developed theoretically, which allowed us to define them as interdependent social activities in which the interlocutors exchange information through special communication channels and participate in communicative interaction. The concept of «psychological regulation of communication» is explained as a mechanism for the formation of communicative actions, which provides the organizational structure with interaction and dynamic aspects, represented by a sequence of states, processes, management system and personal characteristics in communication. The psychological regulation of communication is presented as a system, which reflects a triad of intellectual, emotional and volitional components of psychological regulation. Intellectual regulation is considered from the position of organizational and managerial approach with ability to produce consciously, process information within interpersonal interaction and ensure the structural organization in the communication process. Emotional regulation of communication is presented in the context of the socio-regulatory approach as a purposeful process for organizing emotional behavior in terms of communicative interaction and the ability to influence behavior in others.