«Золотим стандартом» хірургічного лікування пацієнтів з великими грижами стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) є лапароскопічна фундоплікація з крурорафією. При наявності великих ГСОД вважають високий ризик рецидиву грижі, частота якого досягає 50 %. Для запобігання утворенню рецедивів після операції використовуються сітчасті імплантати. Серйозною проблемою синтетичних сітчастих імплантатів є ризик розвитку тяжких післяопераційних ускладнень, таких як утворення рубців, стриктур, ерозія і перфорація стравоходу. Таким чином залишається дискутабельним питання про необхідний розмір, матеріал, та конфігурацію сітчастого імплантату, для його надійного та безпечного використання. В даній роботі були визначені показання до застосування сітчастих імплантаів у хворих з великими ГСОД шляхом вивчення біологічних властивостей стравохідно-шлункового переходу та клініко-експериментального дослідження сили натягу швов крурорафії. Також в роботі були представлені результати дослідження нової методики алопластики для покращення результатів операцій у хворих з великими ГСОД та порівняння різних типів сітчастих імплантатів.Впровaдження результaтів досліджень у прaктику вирішує вaжливе нaукове питaння ‒ розширення знaнь про механізм виникнення рецидиву ГСОД та можливість за допомогою розробленого алгоритму обрати оптимальну методику операційного лікування хворих з великими ГСОД.^UThe "gold standard" of surgical treatment of patients with large hiatal hernias (HH) is laparoscopic fundoplication with crura repair. In the presence of large HH, a high risk of hernia recurrence is considered, the frequency of reccurence rate reaches up to 50%. To prevent the recurrence rate after surgery, mesh implants are used. A serious problem with synthetic mesh implants is the risk of severe postoperative complications such as scarring, strictures, erosion, and perforation of the esophagus. Thus, the question of the required size, material, and configuration of a mesh implant for its reliable and safe use remains debatable.In this work, the indications for the use of mesh implants in patients with large HH were determined by studying the biological properties of the esophageal-gastric junction and a clinical and experimental study of the tension force of the sutures of crura repair. The dissertation also presented the results of a study of a new alloplasty technique to improve the results of operations in patients with large HH and a comparison of different types of mesh implants.The introduction of research results into practice solves an important scientific issue - the expansion of knowledge about the mechanism of recurrence of HH and the possibility, using the developed algorithm, to choose the optimal method of surgical treatment of patients with large HH.

Дослідження виконане на базі КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» ООР (м. Одеса) впродовж 2005-2021 років у два етапи. На першому ретроспективному етапі проведений аналіз даних медичної документації (глибина пошуку 10 років – з 2005 по 2015 рік) щодо клінічних наслідків випадків холедохолітіазу. Доведено, що основним методом лікування залишається ендоскопічний, який за потреби доповнюється додатковими втручаннями – стентуванням (у літніх пацієнтів з високим періопераційним ризиком та у тих хворих, які категорично відмовляються від лапароскопічного та лапаротомного втручання), балонної дилятації СЖП з механічною літотріпсією. Перед проведенням оперативного втручання доцільно провести декомпресію біліарних шляхів за допомогою ЧШЧПДП для зниження рівня холемії та повязаних з нею ризиків кровотечі та інших ускладнень. Створений алгоритм вибору лікувальної тактики у хворих на складний холедохолітіаз передбачає комбінацію черезшкірного черезпечінкового дренування жовчних протоків та ендоскопічних транспапілярних втручань з подальшим використанням лапароскопічних операцій на жовчних протоках, що дозволяє у 1,5 рази зменшити кількість ускладнень та покращити якість життя. За опитувальником GSRS вираженість проявів диспептичного, больового та рефлюксного синдромів в основній групі була у 3,3 разу меншою аніж у групі порівняння.^UThere search was carried out on the basis of Regional clinical hospital (Odesa) during 2005-2021 in two stages. Att he first retrospective stage, ananalysis of medical documentation data (search depth of 10 years - from 2005 to 2015) was carried out for the clinical consequences of casesof HL.It has been proven that the main method of treatment remains endoscopic, which, if necessary, is supplemented by additional interventions - stenting (in elderly patients with a high perioperative risk and in those patients who categorically refuse laparoscopic and laparotomy intervention), balloon dilatation of the SPH with mechanical lithotripsy. Before surgical intervention, it is advisable to decompress the biliary tract with the help of the CHSChPDP to reduce the level of cholemia and the associated risks of bleeding and other complications.The created algorithm for choosing treatment tactics in patients with complex choledocholithiasis involves a combination of percutaneous transhepatic drainage of the bile ducts and endoscopic transpapillary interventions followed by the use of laparoscopic operations on the bile ducts, which allows to reduce the number of complications by 1.5 times and improve the quality of life. According to the GSRS questionnaire, the prevalence of dyspeptic, pain and reflux syndromes in the main group was 3.3 times lower than in the comparison group.