Розглянуто питання розробки теоретико-методичних основ еколого-географічного картографування з використанням сучасних технічних засобів та ГІС-технологій (на прикладі Київщини), створення автоматизованої картографічної інформаційної системи з можливістю картографічного відображення екологічної ситуації. Розроблено методику класифікації, збирання, упорядкування, періодичного оновлення та аналізу різнорідних за формою та змістом даних відповідно до створеної структури формування геоінформаційної бази даних, а також методику створення технологічної схеми автоматизованої картографо-інформаційної системи для екологічних досліджень та апробовано її на прикладі еколого-географічних досліджень грунтів Київщини. За результатами картографічного модельного експерименту розроблено карти поширення зон найбільшого ризику та можливих зон накопичення забруднюючих елементів та їх сполук.

  Скачати повний текст

Проведено фауно-систематичне, еволюційно-морфологічне та стратиграфічне вивчення Viviparoidea пізнього кайнозою південного заходу Східно-Європейської платформи. Охарактеризовано біорізноманіття групи в регіоні, наведено монографічний опис 76-ти видів з трьох родин. Обгрунтовано доцільність використання мікроморфології (насамперед скульптури протоконха) та мікроструктури черепашки Viviparoidea з метою уточення системи та реконструкції філогенії цих молюсків. Уточнено уявлення щодо неодноразового вселення сільного (морського) предка вівіпароідей у континентальні водойми в різних частинах океану Тетис. Кілька разів і незалежно у вівіпароідей протягом мезозою-кайнозою виявлено сплески видоутворення та розвиток скульптурованої черепашки. З'ясовано, що скульптуровані Viviparoidea є мешканцями водойм озерного типу, нескульптуровані - річок. Доведно, що відновлення озерних умов надає можливість повторного формування втрачених скульптурних елементів. За перебудовами систематичного та зоогеографічного складу, а також зміною домінантів у розвитку вівіпароідей у пізньому кайнозої виділено чотири великі межі. У просторовій еволюції вівіпароідей визначено три історико-зоогеографічні центри - північноамериканський, європейський та азійський, між якими існував суттєвий фауністичний обмін. Встановлено, що широкі міграції молюсків групи були приурочені до регресій морських басейнів і фаз їх опріснення. Виділено ряд фауністичних комплексів, які відображають еволюційні та міграційні зміни фауни Viviparoidea. Виявлено, що великі перебудови у фауні досліджених молюсків приурочені до суттєвих кліматичних флуктуацій.Розроблено зональну шкалу пізньокайнозойських відкладів досліджуваного регіону за Viviparoidea. Доведено, що алювіальні, озерні та лиманні відклади пізнього кайнозою південного заходу Східно-Європейської платформи корелюються з регіоярусами Східного Паратетиса.

  Скачати повний текст