У дисертаційній роботі науково обґрунтовано теоретичні положення та розроблено практичні пропозиції та рекомендації щодо шляхів удосконалення механізмів державного регулювання розвитку інституту усиновлення в Україні.У процесі дослідження розглянуто періодизацію становлення та розвитку інституту усиновлення.Розкрито поняття державного регулювання інституту усиновлення.Доведено, що мета державного регулювання інституту усиновлення полягає в охороні життя, здоров'я та інтересів усиновленої дитини, створенні належних умов проживання, навчання, соціального забезпечення, а також перебування в сім'ї усиновлювачів на правах сина чи дочки. Розкрито сутність та структуру механізмів державного регулювання розвитку інституту усиновлення. Визначено, що механізмами державного регулювання розвитку інституту усиновлення є система взаємопов'язаних та взаємозалежних елементів, які чітко функціонують у соціальній сфері для виконання та забезпечення завдань за допомогою органів публічної адміністрації задля досягнення мети щодо державного регулювання усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, виховання їх у сім'ї, дотримання процедури усиновлення та таємниці усиновлення, а також здійснення психологічної підтримки таких сімей. Виокремлено нормативно-правовий, організаційно-функціональний, соціально-психологічний, фінансово-економічний та інформаційний елементи інтегрального механізму державного регулювання розвитку інституту усиновлення. Разом із тим, обґрунтовано, що зазначені елементи можна розглядати і як окремі (автономні) механізми державного регулювання розвитку інституту усиновлення. Автором дисертації в принагідних випадках застосовуються обидва ці підходи.Систематизовано суб'єкти державного регулювання інституту усиновлення та їхні функції. Аргументовано позицію, що взаємодія органів публічної адміністрації у сфері державного регулювання інституту усиновлення – це узгоджений взаємозв'язок завдань, які виникають щодо забезпечення процедури усиновлення цими органами, є обов'язковими для виконання, характеризуються спільними діями відповідних органів та передбачають відповідальність за їх невиконання згідно чинного законодавства. Виокремлено форми реалізації взаємодії органів публічної адміністрації у сфері державного регулювання інституту. Розкрито основні принципи міжнародного усиновлення.Встановлено проблемні питання у сфері усиновлення іноземцями.Проаналізовано розбіжності між українським та міжнародним законодавством. Розкрито основні проблеми реалізації завдань у сфері державного регулювання інституту усиновлення.Запропоновано вдосконалення правових аспектів державного регулювання інституту усиновлення. Доведено доцільність внесення певних змін і доповнень до національного законодавства, а саме: до ч. 1 ст. 207 Сімейного кодексу України, виклавши її в такій редакції: «усиновлення» ‒ це пріоритетна форма влаштування у сім'ю дитини, батьки якої загинули, померли або невідомі чи дитини, батьки якої були позбавлені батьківських прав, а у виняткових випадках повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування на правах дочки чи сина, що здійснюється виключно на підставі рішення суду, з метою їх належного виховання, можливості отримання гідної освіти, соціального захисту та ін., при цьому між усиновлювачами та усиновленими дітьми виникають правовідносини як між рідними батьками та дітьми. Обґрунтовано необхідність внесення низки змін до Сімейного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.Доведено доцільність розробки та прийняття проекту Закону «Про державне регулювання інституту усиновлення в Україні» та створення при Кабінеті Міністрів Україні координаційного консультативно-дорадчого органу із забезпечення виконання завдань та функцій щодо дотримання прав, свобод та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також дотримання прав потенційних усиновлювачів. Виявлено, що діяльність Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини не регламентована жодним нормативно-правовим актом, запропоновано затвердити Постановою Кабінету Міністрів Положення про діяльність зазначеного департаменту. Аргументовано необхідність вжиття низки заходів щодо підвищення якості роботи органів опіки та піклування й служб у справах дітей у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Ключові слова:публічне управління; публічна політика; інститут усиновлення; державне регулювання інституту усиновлення; міжнародне усиновлення; механізми державного регулювання розвитку інституту усиновлення.^UThe dissertation works scientifically substantiated theoretical provisions and practical offers, as well as developed recommendations concerning ways of improvement of mechanisms of the state regulation of development of the institute of adoption in Ukraine.The periodization of the formation and development of the institution of adoption was considered in the research. The concept of state regulation of the institution of adoption was revealed. It was proved that the goal of state regulation of the institution of adoption is to protect the life, health, and interests of the adopted child, to create appropriate living conditions, education, social security, as well as residence in the adoptive family as a son or daughter. The essence and structure of state regulation mechanisms on the development of institutes of adoption were defined. It was determined that the state regulation mechanisms of the institution of adoption are a system of interconnected and interdependent elements that clearly function in the social sphere performing and ensuring tasks carried out by public administration to achieve the goal of state regulation of adoption of orphans, their upbringing in the family, compliance with the adoption procedure and the privacy of adoption, as well as the provision of psychological support for such families. The normative-legal, organizational-functional, socio-psychological, financial-economic, and information elements of the integrated mechanism of state regulation of the development of the institution of adoption were singled out. At the same time, it was substantiated that these elements can be considered as separate (autonomous) mechanisms of state regulation of the development of the institution of adoption. The author of the dissertation uses both of these approaches in appropriate cases.Subjects of state regulation of the institution of adoption and their functions were systematized. It was argued that the interaction of public administration authorities in the sphere of state regulation of the adoption institution is a coordinated relationship of tasks that arise to ensure the adoption procedure by these authorities, are mandatory, characterized by joint actions of relevant authorities, and provide responsibility for non-compliance according to current legislation.Forms of realization of interaction of public administration authorities in the sphere of state regulation of the institute were singled out. The basic principles of international adoption were revealed. Problematic issues in the sphere of adoption by foreigners were identified. Differences between Ukrainian and international legislation were analyzed. The main problems of realization of tasks in the sphere of state regulation of the institution of adoption were revealed.The improvement of legal aspects of state regulation of the institution of adoption was proposed. The expediency of making certain changes and additions to the national legislation on the basis of the research of the sphere of adoption was proved. In particular, part one of Article 207 of the Family Code of Ukraine state it as follows: “an adoption is a priority form of placement in the family of a child whose parents died or are unknown, or a child whose parents were deprived of parental rights, and in exceptional cases, an adult who does not have a mother, father or has been deprived of their care like a daughter or son, carried out solely on the basis of a court decision, for the purpose of their proper upbringing, the possibility of receiving a decent education, social protection, etc., between adopters and adopted children develop legal relations between parents and children”.The necessity of making changes to the Family Code of Ukraine and the Civil Procedure Code of Ukraine was substantiated. The expediency of drafting and adopting the draft Law “On State Regulation of Adoption Institutions in Ukraine” and establishing a coordinating advisory authority under the Cabinet of Ministers of Ukraine to ensure the implementation of tasks and functions to respect the rights, freedoms, and interests of orphans and children deprived of parental care and respect for the rights of potential adopters were proved.It was revealed that the activity of the State Department for Adoption and Protection of Children's Rights is not regulated by any legal act, therefore it was proposed to approve the Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine “Regulations on the State Department for Adoption and Protection of Children's Rights”.The need to take a number of measures to improve the quality of work of guardianship and custody and services for children in the sphere of preventing and combating domestic violence was argued.Keywords: public administration; public policy; the institution of adoption; state regulation of the institution of adoption; international adoption; State regulation mechanisms on development of the institution of adoption.