Дисертацію присвячено дослідженню та визначенню ролі імунних та ендокринних порушень у хворих на міастенію відповідно до клінічної форми захворювання, морфологічних змін тимуса. Розглянуто ефективність плазмаферезу у хворих після тимектомії у разі відновлення міастенічних розладів. Обгрунтовано доцільність вивчення імунних та ендокринних показників для удосконалення діагностики міастенії та оцінки стану хворих. На підставі проведених досліджень доведено, що імунні та ендокринні порушення у хворих на міастенію суттєво відрізняються відповідно до клінічної форми захворювання та пухлинної патології вилочкової залози. Ступінь даних порушень найбільш виражено у хворих генералізованою міастенією з пухлинами тимуса, а найменша - у хворих з локальною формою міастенії без пухлинної патології залози. Виявлено, що рівень аутоантитіл до нативної ДНК відображає процес переходу локальних змін у генералізовані та підвищується відповідно до тяжкості перебігу міастенії. Науково обгрунтовано доцільність використання плазмаферезу у комплексному лікуванні хворих на міастенію після неефективної тимектомії.

  Скачати повний текст