Виявлено роль і місце філософсько-антропологічного осмислення феномену часу в життєдіяльності людини у сучасній філософській думці. Розглянуто філософсько-антропологічні аспекти часу на фоні трансцендентально-антропологічної традиції філософування, яка бере час у межах суб'єктивного переживання (Августин, Дільтей, Гусерль) й обмежує фактичність кінцевого людського існування (Гайдегер). Окреслено принципову недостатність трансцендентально-антропологічної версії тлумачення часу, яка ігнорує "фактичність" реальної людської життєдіяльності і обмежується лише апріорними формами самоконституювання суб'єкта (особистості). Виявлено принципову еврастичну роль тих вимірів темпоральності, які пов'язані з протіканням життєдіяльності (тривалість, необоротність, ритміка). З'ясовано значення темпоральності та об'єктивованих параметрів часу для філософсько-антропологічного осмислення часу. Аргументовано думку про необхідність залучення соціальних та інтерсуб'єктивних моментів діяльності для аналізу процесу конституювання особистості. Виявлено персональне значення особистості та її переживань для темпорування традиції, значення дії як події, що і визначає історичність людського існування.

  Скачати повний текст