Вивчено клінічну ефективність і переносимість блокаторів кальцієвих каналів дилтіазему та ніфедипіну у комплексній терапії хворих на ідіопатичну легеневу гіпертензію (ІЛГ) та вроджені вади серця (ВВС) у фазі синдрому Ейзенменгера (СЕ) з різним ступенем тяжкості серцевої недостатності (СН) за умов довготривалого спостереження. Обгрунтовано доцільність використання у лікуванні цих хворих дилтіазему та ніфедипіну на підставі оцінки їх впливу на патогенетичні ланки легеневої гіпертензії (ЛГ) та серцевої недостатності (СН) - зміни стану NO-системи, процесів пероксидації ліпідів, жирнокислотного (ЖК) складу ліпідів, стану антиоксидантної системи крові. Установлено, що в еритроцитах і тромбоцитах крові хворих на ІЛГ з вираженою СН відбуваються зміни стану NO-системи, що можуть свідчити про гальмування синтезу NO з вазодилататорними властивостями. Виявлено, що за умов довготривалого, протягом 6-ти місяців, лікування цих хворих з включенням блокаторів кальцієвих каналів у еритроцитах та тромбоцитах підвищується початкова знижена активність конститутивної NO-синтетази та пул нітрит-аніону в еритроцитах, що може свідчити про нормалізацію синтезу NO з вазодилататорними властивостями. З'ясовано, що у хворих на судинну ЛГ з різним ступенем СН активуються процеси ліпідної пероксидації, знижується активність антиоксидантної системи, відбуваються суттєві зміни у ЖК складі ліпідів еритроцитів та плазми крові, які проявляються збільшенням умісту насичених і зменшенням ненасичених жирних кислот. Відзначено, що вираженість цих змін у хворих на ІЛГ та СЕ є однаковою і збільшується зі зростанням важкості СН за критеріями NYHA. Зазначено, що на тлі лікування блокаторами кальцієвих каналів у хворих на ІЛГ та ВВС у фазі СЕ відбувається однаково виражена позитивна динаміка показників пероксидації ліпідів, антиоксидантної системи та ЖК складу ліпідів плазми й еритроцитів.

  Скачати повний текст