Дисертація присвячена дослідженню комунікативного простору музичногомистецтва України, оскільки сучасний науковий дискурс виявляє стійке тяжіннядо теоретичної платформи просторової парадигми. Відповідно до загальноїтенденції на діалогічність, комунікативні можливості мистецтва стають найбільшпріоритетною галуззю в дослідженні художньої культури. Ввведення поняття«простір» до музичної практики передбачає розгляд музичного жанру вспіввідношенні з існуючими у реальній дійсності моделями людської комунікації,що знайшли свій відбиток у музиці. Матеріалізована у витворі мистецтва творчаактивність автора представляє ядро простору мистецтва, координати якогонескінченні у своїй протяжності. Простір світового мистецтва виступаєконтекстом актуалізації творчих інтенцій композитора-творця, що здійснюються вавторських стратегіях самовираження – самоінтерпретації. Мова музичногомистецтва виступає універсальним комунікаційним інструментом культурногопростору. Музична мова як сукупність засобів музичної виразності занурена уполе семіосфери – простір, що є необхідною передумовою музичної комунікації іобумовлений всією соціокультурною системою суспільства.У музичній сфері мережевої доби формуються нові напрямки, інститути,центри, з'являються нові типи організаційних систем, види діяльності –фундаментальні процеси, які ведуть до зміни вигляду культурного простору.Електронний мережевий комунікативний формат акумулює у собі можливостівсіх попередніх комунікативних засобів, володіє величезним культуротворчимпотенціалом і стимулює до породження культурного різноманіття. Глобальнийінформаційний простір збільшив поле поширення музичної культури, таможливість залучення потенційних споживачів, оптимізував процес консолідаціїчленів музичної спільноти, відкрив додаткові можливості для посиленнякомунікативних взаємодій у музичному середовищі і стрімкого прискоренняобміну інформацією та знаннями.Комунікативні функції простору музичного мистецтва найбільш яскравопроявляються під час здійснення такої сучасної форми соціокультурної мистецькоїдіяльності як фестивальний проект. Доведено, що процес розвитку міжкультурнихкомунікацій учасників музичних фестивалів характеризується поєднаннямпотенціалу полімодального музичного середовища і активної участі особистості втворчій соціокультурній діяльності. У фестивальному спілкуванні музикаемоційно збагачує комунікативну подію, транслює творчі переживання, сприяємасовому охопленню і гуртуванню реципієнт-аудиторії, руйнує психологічні такультурні бар'єри між учасниками.Ключові слова: культурний простір, комунікативний простір, музичнемистецтво, композитор, музична мова, фольклор, фестивальний проект, музичнийфестиваль.^UThe dissertation is devoted to the research of the communicative space ofcontemporary Ukrainian musical art, since modern scientific discourse reveals a steadygravitation to the theoretical platform of the spatial paradigm. In accordance with thegeneral trend of dialogue, the communicative possibilities of art become the mostpriority area in the study of artistic culture. Introduction to the notion of "space" tomusical practice involves consideration of the musical genre in relation to actual modelsof human communication that have found their imprint in music.The chronological boundaries of the study cover the period of the end of the XX –beginning of the XXI century. and due to the peculiarity of the processes of formation ofthe world's socio-cultural space of information and network days.Study of space as a semantic phenomenon in musical art determines one of thedirections – the study of space as a system from the standpoint of the integrity andfunctionality of its varieties – in fact, modern practice, confirms their interpenetration inmusic and many other phenomena of socio-cultural life of man. The introduction of theconcept of "space" to musical practice involves consideration of the musical genre inrelation to actual models of human communication that have found their imprint in music.Materialized in the work of art, the creative activity of the author represents the coreof the space of art, whose coordinates are infinite in their length. The activities of thecomposer, reflecting his artistic and aesthetic outlook, is the content of the author'sstrategies developed in the art space. The strategic trajectories of the modern author, whichhave a communicative orientation, tend to plurality and polymodality. The space is manmade,since it is formed by a creatively active personality, but at the same time, the spaceis constructed by existing artistic objects, and is a system capable of self-development. Aspace that is both self-organized and organized is a synergistic view of art as a system.The language of musical art acts as a universal communicative tool of culturalspace and performs several important functions: the function of communication; thefunction of transmitting and storing information; a function of expressing feelings andemotions of a person; formation of thinking; the accumulation of human experience.Musical language becomes a means of communication, knowledge, national identity,preservation and transfer of experience and traditions of musical culture of the people.Musical language, as a collection of musical expressions, is immersed in the field of thesemiosphere – space, which is a prerequisite for musical communication and is due tothe entire socio-cultural system of society.The work of art as a subject of artistic communication is characterized by thedialogue of its internal structure, and due to the dialogic nature of its structure, the work actsas a potential sign system. The work of art arises as a process and result of relations betweenthe artist and the creative material, thus representing a new quality that arises at theintersection of single authorial operations and general operations of the socio-cultural field.The procedural nature of musical communication seems to be an open, complexand organized system that provides the circulation of heterogeneous auditory, visual andother information in a large time space that is covered by the musical culture of society.The modern structure of the musical-communicative process includes several main areas –composer, musical manager, performer, critic music critic, and listener-recipient, whichare considered in a single system of communicative communications. The study showsthat all of these areas interact sequentially and in parallel, and on the principle of feedback.Communicative functions of the space of musical art most clearly manifest duringthe implementation of such a modern form of socio-cultural artistic activity as a festivalproject. Taking into account the nature and specifics of the organization of culturaldialogue in the musical creativity