Дисертація є першою в Україні, після набрання чинності КПК України 2012 року, кваліфікаційною науковою працею, в якій на основі комплексного аналізу проблем правотворчого та правозастосовного характеру розроблено й обґрунтовано концепцію достатності доказів у кримінальному провадженні.У дисертації охарактеризовано систему процесуальних властивостей доказів, розкрито їх зміст і встановлено місце у ній достатності доказів. Розкрито сутність достатності доказів як їх процесуальної властивості, на підставі чого надано авторське визначення її поняття і запропоновано авторську концепцію достатності доказів у кримінальному провадженні. Визначено співвідношення достатності доказів та предмета і меж кримінального процесуального доказування. Встановлено взаємозв'язок достатності доказів і стандартів доказування у кримінальному провадженні. Розкрито механізм встановлення достатності доказів у ході застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Визначено особливості встановлення достатності доказів у ході повідомлення про підозру. Охарактеризовано механізм встановлення достатності доказів у ході закінчення досудового розслідування. Розкрито особливості встановлення достатності доказів під час судового провадження у першій інстанції. Визначено механізм встановлення достатності доказів під час провадження у суді апеляційної інстанції.Розроблено науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення КПК України у частині визначення поняття достатності доказів і механізму її встановлення під час досудового розслідування та судового провадження.^UThe dissertation is the first qualifying scientific work in Ukraine, after the entry into force the CPC of Ukraine from 2012, in which, on the basis of a complex analysis of problems of law-making and law enforcement nature, the concept of the sufficiency of evidences in criminal proceedings was developed and substantiated.The essence of the sufficiency of evidences is defined in the dissertation by the separation of its essential elements, which allowed to reveal the ontological bases of the concept of this procedural property of the evidences. The author defines of the notion of the sufficiency of evidences is provided as their systemic procedural property, which reflects the presence of a set of proper, admissible and reliable evidences and is established on the basis of the internal conviction of the subject of proof, which is based on a comprehensive, complete and impartial examination of all circumstances of the criminal proceedings at the specific moment of criminal proceedings for the purpose of making the appropriate procedural decision. The author's conception of the sufficiency of evidences as their procedural property in criminal proceedings is offered.The system of procedural properties of evidences is characterized, in which, along with the sufficiency as their systemic procedural property, the relevance, admissibility and reliability as their individual procedural properties are distinguished.The relationship between the sufficiency of evidences and the subject of the criminal procedural proof is established. The relationship between the sufficiency of evidences and limits of the criminal procedural proof is established.The approaches to the definition of the concept and the system of standards of proof formed in the doctrine of the criminal process is investigated, on the basis of which the author's approach to their definition is formed. The sufficiency of evidences is described as an indispensable condition for the application of standards of proof during adopting appropriate procedural decisions and ensuring of their observance, as well as the correlation of this property of evidences with each of the basic standards of formation of the level of conviction necessary for making the relevant procedural decision (standards «reasonable suspicion», «sufficient reason» and «beyond reasonable doubt») is revealed.The mechanism of establishing the sufficiency of evidences in the course of application of measures of ensuring criminal proceedings is revealed. Taking into account the rules of criminal procedural law, the jurisprudence of national courts and the ECHR and theoretical approaches, the peculiarities of establishing the sufficiency of evidences during the decision by the investigating judge on the issue of preventive measures are singled out.The peculiarities of establishing the sufficiency of evidences during the suspicion notification are identified. The doctrinal definition of the evidences sufficient for suspicion of committing a criminal offense is improved by presenting it taking into account the essential elements of the sufficiency of evidences with their specification regarding the notification of suspicion.The peculiarities of establishing the sufficiency of evidences during trial at first instance are revealed. The content of the sufficiency of evidences in the context of the decree of a decision on the election, amendment and cancellation of measures of ensuring criminal proceedings as interim judgments and a guilty or acquittal verdict, a decision about the application of compulsory measures of medical or educational character, a decision about the close of criminal proceedings as final court decisions is characterized. The cases of evaluation of the evidences in terms of their sufficiency by the sides of the criminal proceedings during the trial at first instance are summarized.The mechanism for establishing the sufficiency of the evidences during the proceedings in the court of appeal is determined. The range of procedural documents and actions of the sides of the criminal proceedings, which reflect their assessment of the evidences in terms of their sufficiency during the appeal proceedings, are summarized.With a view to improve the regulatory model of the sufficiency of evidences as their procedural property, it is proposed to make changes and additions the CPC of Ukraine, which clarify the notion of the sufficiency of evidences by consolidating the notion of sufficient evidences, to clarify the range of circumstances to be taken into account by the investigating judge in deciding the issue of temporary restriction in the use of a special right and removal from office, to specify the grounds of the notice of suspicion and requirements for the contents of the suspicion report and the indictment etc.

Актуальність. Балет як цілісне явище не можна вважати дослідженою сферою культури. Серед об’єктивних причин такої ситуації – спорадичний характер його вивчення, складність самого жанру (його «міжмистецький» синтетичний статус), відсутність розробленої музикознавчої методології вивчення цього жанру, яка би враховувала всі складові як самої багатовимірної балетної матерії, так і постановочного процесу.Жанр балету часто стає об’єктом дослідження суміжних гуманітарних дисциплін: балетознавства, театрознавства, культурології. У той самий час у полі музикознавства балет займає периферійну позицію, часто перебуваючи в тіні іншого музично-театрального жанру – опери. Тим часом реалії сучасного українського мистецтва, що полягають у потужній зацікавленості жанром балету сучасних українських композиторів поряд із яскравим вибухом креативної балетної індустрії, спонукають до музикознавчого осмислення пов’язаних із балетом мистецьких процесів. Важливим кроком на цьому шляху є реалізація необхідного комплексу заходів: комплексне вивчення феномену з урахуванням усіх його жанрових складових (у координації з іншими гуманітарними науками), розроблення типології жанру, вивчення жанрово-інтонаційних і соціокультурних параметрів сучасного українського балету, адже саме балетний жанр – один із пріоритетних у відображенні різноманітних тенденцій розвитку сучасного мистецтва.Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в науковому внеску до галузі музикознавства та у вивченні балетного жанру загалом. Серед ключових факторів наукової новизни роботи можна виділити такі: сучасне музикознавче осмислення жанру новітнього українського балету в теоретичному аспекті; створення авторської типології балетного жанру, що робить один із перших кроків у напрямі музикознавчої систематизації та класифікації жанру; перше в українському музикознавстві вивчення опусів українських балетних композиторів у генераційній площині; здебільшого перше аналітичне осмислення балетів українських митців крізь призму соціокультурних тенденцій; практичне втілення результатів дослідження в навчальному процесі, зокрема в програмі дисципліни «Інноваційні технології в музичній діяльності» на базі КМАМ ім. Р. М. Глієра, яка впроваджена до освітнього процесу 2023–2024 н. р.Результати дослідження. Проведене дисертаційне дослідження українського балету доби Незалежності дозволило окреслити культурні, соціальні та політичні події, що вплинули на створення балетних вистав. Систематизовано основні соціокультурні та мистецькі тенденції сучасного українського балету. Найважливішими серед них є такі: одночасне функціонування трьох загальних типів балету (фольклорний, класико-романтичний та модерний / експериментальний); прогресивна робота балетмейстерів із модерновою хореографічною лексикою; діяльність нової генерації танцівників і хореографів-балетмейстерів; відсутність залежності від офіційних театральних структур; посилення популярності балету серед глядачів; тісна співпраця балетмейстерів та українських композиторів; пріоритетне положення балету в жанровій системі сучасності; розширення інтертекстуального та міжмедіального поля балету; превалювання пластичності над дансантністю як в хореографічній, так і в музичній сферах; залучення конструкцій нетрадиційного типу у сфері сценографії; переосмислення класичної спадщини; адаптація шедеврів класичної літератури.Огляд різних мистецтвознавчих праць, що присвячені балетному жанру, в аспекті виявлення та аналітичного осмислення наявних дефініцій балету зумовив створення власного визначення, з музикознавчої позиції, категорій «балет», «сучасний український балет», «танцювальна вистава».^URelevance. Ballet as a whole phenomenon cannot be considered a researched sphere of culture. Among the objective reasons for this situation are the sporadic nature of its study, the complexity of the genre itself (its ”inter-artistic” synthetic status), the lack of a developed musicological methodology for studying this genre that would take into account all the components of the phenomenon – both the multidimensional ballet material itself and the staging process .The genre of ballet often becomes the object of research in related humanitarian disciplines: ballet, theater and cultural studies. At the same time, in the field of musicology, ballet occupies a peripheral position, often being in the shadow of another musical and theatrical genre – opera. Meanwhile, the realities of modern Ukrainian art, which consist in the powerful interest in the ballet genre of modern Ukrainian composers, along with the bright explosion of the creative ballet industry, encourage a musicological understanding of artistic processes related to ballet.An important step on this path is the implementation of the necessary set of measures: a comprehensive study of the phenomenon taking into account all its genre components (in coordination with other humanities), development of genre typology, study of genre-intonational and sociocultural parameters of modern Ukrainian ballet. After all, the ballet genre is one of the priorities in reflecting various trends in the development of modern art.The scientific novelty of the dissertation research is a contribution to the field of modern musicology and the study of the ballet genre in general. Among the main factors of the scientific novelty of the work the first contemporary musicological understanding of the genre of modern Ukrainian ballet in a theoretical aspect; creation of the author's typology of the ballet genre, which takes the first step in the direction of musicological systematization and classification of the genre; the first in Ukrainian musicology research the works of Ukrainian ballet composers in the generational aspect; mostly the first analytical research of ballets by Ukrainian artists through the prism of socio-cultural trends; practical implementation of research results in the educational process, in particular in the program of the discipline “Innovative technologies in musical activity” in the Glier Kyiv Municipal Academy of Music, which was implemented to the educational process in 2023-2024.Research results. The conducted dissertation research of the Ukrainian ballet of the Independence Era made it possible to outline the cultural, social and political events that influenced the creation of ballet performances. The main socio-cultural and artistic trends of modern Ukrainian ballet are systematized. The most important among them are: simultaneous functioning of three general types of ballet (folkloric, classical-romantic and modern); progressive work of choreographers with modern choreographic vocabulary; activities of a new generation of dancers and choreographers-ballet masters; lack of dependence on official theater structures; increasing the popularity of ballet among the audience; close collaboration of ballet masters and Ukrainian composers; the priority position of ballet in the modern genre system; expanding the intertextual and intermedial field of ballet; the predominance of plasticity over danceability in both the choreographic and musical spheres; involvement of non-traditional constructions in the field of scenography; reinterpretation of classical heritage; adaptation of masterpieces of classical literature.The study reveals the versatility of modern Ukrainian ballet, taking into account not only choreographic aspects, but also the interaction of artistic directions, the influence of social and cultural trends on creativity and the importance of innovation in ballet art.A review of various works of art history devoted to the ballet genre, in the aspect of identifying and analytically understanding the existing definitions of ballet, led to the creation of its own definition, from a musicological position, of the categories “ballet”, “modern Ukrainian ballet”, “dance spectacle”.