Вивчено стан імунної системи (факторів природженої резистентності, клітинного, гуморального імунітету та ефекторної ланки - імуноглобулінів, цитокінів, активаційних молекул) у дітей з рецидивною патологією різних органів і систем. Як особливість дисфункцій імунної системи досліджених дітей виявлено дві принципово різні розлади: стани, які мали тимчасовий характер, та хвороби, прояви яких стійко зберігались. Відзначено, що у більшості випадків дисфункції імунної системи, що виникли протягом постнатального розвитку дитини, мали тимчасовий характер. Їх визначено як імунну недостатність, яка потребувала спеціального імуномодулювального лікування. Якщо імунні порушення зберігались протягом тривалого терміну після усунення причини (більше 6-ти місяців), то дисфункція імунної системи розцінювалась імунодефіцитним захворюванням (самостійною нозологічною одиницею), яка потребувала призначення імуномодулювальної терапії з подальшим проведенням моніторингу. Зроблено висновок, що дисфункції імунної системи, що зустрічаються у клінічній практиці, мають характер імунодефіцитного захворювання (спадкового, природженого або набутого генезу) та вторинної імунної недостатності. Обгрунтовано поняття "набуті імунодефіцитні захворювання", які відрізняються від вторинної імунної недостатності стабільністю змін імунних показників. Одержано дані про пряму позитивну кореляцію між кількістю CD4+лімфоцитів та CD95+клітин за умов надмірного зростання кількості CD4+T-лімфоцитів, що свідчить про підвищену готовність T-лімфоцитів до апоптозу за неадекватної стимуляції їх проліферації. Установлено, що низька здатність клітин імунної системи експресувати адгезивні молекули CD54 (ІСАМ-1) може спричинювати імунодефіцитні хвороби різного генезу. Уперше висунуто гіпотезу про роль Епштейн - Барр вірусу як етіологічного фактора саркоїдозу.

  Скачати повний текст