У дисертації комплексно досліджено організаційно-методичні засадипідготовки студентів-філологів у вищих навчальних закладах України в1850-1917 роках та визначено особливості модифікації організаційно-методичних засад підготовки майбутніх філологів (залежність філологічноїосвіти від політики уряду; брак належного навчально-методичногозабезпечення освітнього процесу; недостатня увага до вивчення українськоїмови), а також виокремлено негативні та позитивні тенденції розвиткуорганізаційно-методичних засад підготовки майбутніх філологів.У дослідженні поняття «організаційно-методичні засади підготовкимайбутніх філологів» розглядається як цілісна, упорядкована та багатограннасистема, що має на меті за допомогою змісту, форм, методів і засобівнавчання сформувати у студентів-філологів уміння та навички з мов талітератур, озброїти їх твердими навичками (здатність розв'язувати складніспеціальні теоретичні питання та практичні проблеми основних світогляднихтеорій та концепцій філологічних дисциплін, знання предметної галузі тарозуміння професійної діяльності, здатність до пошуку, оброблення, аналізута критичного оцінювання інформації з різних джерел, оволодінняспеціальними культурологічними та міжкультурними знаннями), а такожрозвинути у них відповідні м'які навички (критичне мислення, вмінняналагоджувати міжособистісні контакти, навички ефективної комунікації таслухання, вміння прогнозувати, гнучкість та адаптивність).З урахуванням дидактичного, нормативно-законодавчого таісторичного критеріїв обґрунтовано три етапи розвитку організаційно-методичних засад підготовки майбутніх філологів у вищих навчальнихзакладах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття та основнітенденції кожного з них, а саме: 1) 1850–1962 роки – реорганізаційно-структурний етап; 2) 1863-1883 роки – інтенсифікаційно-мотиваційний етап; 3) 1884–1917 роки – конверсійно-оновлювальний етап.Схарактеризовано зміст та організацію навчання майбутніх філологів уЗ'ясовано, що зміст навчання майбутніх філологів здебільшого булосконцентровано на класичній філології, вивченні стародавніх мов талітератур. Також вивчалися дисципліни російсько-слов'янської філології, апізніше й романо-германські мови, хоча викладання так званих «нових мов»у різних варіаціях здійснювалося в процесі підготовки майбутніх філологів увсіх університетах. Виокремлено ефективні підходи (полікультурний, індивідуальний,лінгвосоціокультурний, діалогічний, діференційований) й ретроспективнийдосвід підготовки студентів-філологів для подальшої імплементаціїв сучасний освітній процес: запровадження білінгвальної підготовки;наступність у навчанні між середньою та вищою ланками освіти;використання ефективних методів, спрямованих на занурення в мовнесередовище; створення нових подвійних спеціальностей з неспорідненимиспеціалізаціями; вдосконалення культурологічного компоненту освітніхпрограм та навичок міжкультурної комунікації студентів.Визначено ключові поняття дослідження (філологічна освіта,професійна підготовка майбутніх філологів, організаційно-методичні засади,організаційно-методичні засади підготовки майбутніх філологів) та уточненоїх сутність.^UThe dissertation examines the structural and methodological framework fortraining philology students in higher educational institutions of Ukraine in 1850-1917 in its entirety and identifies features of modification of structural andmethodological framework for training future philology experts (dependence of8philological education on the government policy; lack of proper learning andteaching support materials; inadequate attention to the Ukrainian languagelearning). The thesis also reveals negative and positive trends of structural andmethodological framework growth for the future philology experts training.In the research, the author represents the concept of "structural andmethodological framework for future philology experts training" as an integral,structures and comprehensive system which due to the content, forms, methods andtechniques is aimed at forming philology students' skills and knowledge inlanguages and kinds of literature, provide them with such solid skills (ability tosolve complex special theoretical issues and practical problems concerning of basicworldview theories and concepts of philological disciplines, knowledge of thesubject and understanding of professional areas, ability to search, process, analyzeand evaluate information critically from different sources, mastering of specialculturological and intercultural knowledge), as well as to exercise appropriate softskills (critical thinking, ability to build interpersonal contacts, skills of effectivecommunication and listening, ability to predict, flexibility and adaptability).In the context of the didactic, regulatory-legislative and historical criteria,the author proves three stages of development of structural and methodologicalframework for future philology experts training in higher educational institutionsof Ukraine in the second half of the XIX – early XX centuries as well as it ispresented the main trends of each stage, which are as follows: 1) 1850–1962 –reorganization-structural stage; 2) 1863–1883 –intensification-motivational stage; 3) 1884–1917 –conversion-renewal stage.The thesis defines the content and organization of training for futurephilology experts in the universities of Ukraine of the period researched.It is specified that the content for training future philology experts wasmostly focused on classical philology, the study of ancient languages and kinds ofliterature. Students also studied the Russian-Slavic philology courses and laterRomano-Germanic languages, although the teaching of so-called "new languages"in different variations was presented in the curriculum of training for futurephilology experts at all universities. The author identifies efficient approaches (multicultural, individual,linguosociocultural, dialogical, differentiated) and retrospective experience ofphilology students training for further implementing into the modern educationalprocess: introduction of bilingual preparation; continuity between secondary and10higher education; use of effective methods aimed at language immersion; creationof new double specialities with unrelated majors; improving the culturalcomponent of academic programs and intercultural communication skills ofstudents.There are key concepts which are defined in the research (philologicaleducation, professional training of future philology experts, structural andmethodological framework, structural and methodological framework for futurephilology experts training).