У дисертації системно розглянуто актуальну для сучасного музикознавства проблематику інтерпретаційного потенціалу тембру та фактури в оркестрових творах композиторів першої половини ХХ століття; вивчено та систематизовано основну джерельну базу, сформовано відповідний термінологічний апарат задля висвітлення досліджуваної теми. В якості музичних зразків для аналізу обрано оркестрові партитури, що є найбільш показовими з точки зору різноманітного вияву в них дії цього потенціалу – «Іспанська рапсодія» М. Равеля, «П'ять п'єс для оркестру» А. Шенберга, «Концерт для скрипки з оркестром in D» І. Стравінського. Опуси досліджено відповідно до хронології їхнього створення. Актуальність дослідження зумовлена кількома факторами, по-перше, існуванням певних «лакун» у вивченні тембру та фактури як єдиного художньо-виразового комплексу, що функціонує на всіх рівнях музичнокомунікативної системи; дану методологію дослідження обґрунтовано на прикладі вказаних оркестрових зразків. По-друге, у фокусі представленої проблематики домінантним визначено саме інтерпретаційний аспект тембру та фактури, який вивчено на прикладі оригінальної композиторської творчості як складного процесу, що закономірно включає механізми інтерпретації історичних художніх моделей – позамузичних і, власне, музичних: жанровостильових, формотворчих, стилістичних, у тому числі, темброво-фактурних тощо. Пропонований науковий дискурс теми є продуктивним із точки зору усвідомлення глибинних аспектів композиторської творчості та її важливої складової – інструментування, тим більше, що ці питання у сучасній музичнійнауці й досі залишаються малодослідженими. Це складає наукову новизну, перспективу подальшого розвитку основних положень пропонованої роботи, що сфокусовано в її назві – «Інтерпретаційні потенціал тембру та фактури в творчості композиторів першої половини ХХ століття».^UThe relevant for the modern musicology issue of the interpretative potential of timbre and texture in orchestral works of composers of the first half of the 20th century is systemically considered in the dissertation; the ecessary source base is studied and systematized, the appropriate terminological apparatus is formed for clarification of the main statements of the research. Ones of the most displaying orchestral scores are chosen for the analysis in the terms of the interpretative potential of timbre and texture – “Spanish Rhapsody” by M. Ravel, “Five Orchestral Pieces” by A. Schoenberg, “Concerto” for violin and the orchestra in D by I. Stravinsky. These works considered in accordance to their creation chronology. The research relevance is determined due to several factors. The first, there are certain “gaps” in the research of the timbre and the texture as a united artisticallyexpressive complex, which is functioning on all of the levels of musicallycommunicative system; this methodological statement is justified on the example of mentioned orchestral scores. The second, the dissertation is focused on the interpretative potential of timbre and texture, which is studied on the example of original composer's art; the latter naturally includes mechanisms of the interpretation of historical artistic models – extramusical and, actually, musical: genre-style, formative, stylistic, timbrally-textural etc. The proposed scientific discourse of the topic of the dissertation is productive in terms of comprehension of in-depth aspects of composer's art, and also its important component – the instrumentation (moreover, these issues are less considered in the modern musicology). These all form the scientific novelty, the perspective of the further development of main statements of the offered work, which are focused in the dissertation's name – “Interpretative Potential of Timbre and Texture in Orchestral Works of Composers of the First Half of the 20th Century”.