Вивчено структуру й особливості функціонування популяцій кормових бобових трав на природних заплавних луках р.Псел на Сумщині (Лісостепова зона України) за умов господарського користування. У межах справжніх лук виділено контрольні ділянки, градієнт пасквальної дигресії розподілено за 5-ма ступенями, фенісиціальної - за 4-ма. Оптимальні умови для росту та формоутворення особин були наявні на контрольних ділянках, де антропогенний вплив відсутній. Ненормоване пасовищне та сінокісне користування заплавними луками призводить до погіршення умов для продукційного процесу групи досліджених бобових рослин, відбувається зниження розмірних параметрів рослин і їх особини стають дрібнішими. Випасання є жорсткішим фактором. Репродуктивне зусилля за пасовищним і сінокісним градієнтами підвищується. Для заплавних бобових трав характерне прискорення проходження фенофаз на пасовищах і сінокосах. На контрольних ділянках вікові спектри досліджених бобових трав повночленні або рідше неповночленні, нормальні. Пасовищне та сінокісне користування луками здійснює на вікові показники подібний вплив, а саме: вони трансформуються зі збільшенням частки особин старшого генеративного та постгенеративного станів. Віталітетні спектри популяцій на контрольних ділянках відрізнялися переважанням у популяціях особин вищого та середнього класів віталітету за незначної частки особин класу "c". Антропогенні навантаження призводять до зниження індексу якості популяції (Q) та зміни їх категорії з процвітаючих до депресивних або рідше - до рівноважних. Структурний і функціональний гомеостаз - головний механізм стрес-стійкості бобових трав за паскваальним та фенісиціальним градієнтами. Висока здатність до мінливості та пластичності бобових лучних трав є основою їх адаптації до пасовищного та сінокісного використання лучних фітоценозів.

  Скачати повний текст