Мета роботи полягає у комплексному дослідженні повернення кримських татар на батьківщину у період з 1956р. до 1989 р. Вона включає вивчення формування образів втраченої батьківщини, колективного усвідомлення потреби повернення до неї та боротьби за це повернення; реконструкції репресивних дій держави та практик і стратегій, що застосовувалися кримськими татарами при їхньому переселенні до Криму протягом зазначеного періоду. Об'єктом дослідження є депортація та зворотні міграції депортованих кримських татар на батьківщину. Предметом дослідження є формування у кримських татар прагнення до повернення з вигнання на батьківщину та практики і стратегії самого повернення в умовах заборони у 1956–1989рр. Результати дисертації: здійснено комплексне дослідження повернення кримських татар на батьківщину, в Крим, в умовах заборони у період 1956–1989 рр. Розглянуто передумови повернення, зокрема формування уявлення про Крим як втрачену батьківщину, починаючи від виселення з Криму у 1944 р. Визначено фактори, що впливали на появу та трансформацію прагнення до повернення, та проаналізовано перші спроби відновлення зв'язку із втраченим домом. Охарактеризовано владну політику щодо переселення кримських татар на батьківщину та виділено три основні практики повернення, дві з яких мали несанкціонований характер, а третя була спробою влади взяти переселення під свій контроль. З'ясовані причини припинення повернення кримських татар на батьківщину у 1978 р. та проаналізовано еволюцію ненасильницького спротиву кримських татар. Розглянуто події, які стали поштовхом до відновлення переселень кримських татар на батьківщину у 1987–1989 рр., та реконструйовано появу та поширення практики сквотування земельних ділянок (самобуди). Встановлено, що після повернення на батьківщину кримські татари стикалися з тим, що того «дому», який вони пам'ятали, чи про який їм розповідали батьки, вже немає, натомість відбувалося перевинайдення батьківщини. Сфера використання: підготовка монографій, статей та посібників з історії України, Криму та кримськотатарського народу, а також у подальших дослідженнях з тематики депортацій в СРСР та міграцій на пострадянських теренах.^UThe aim of the study is to comprehensively study the Crimean Tatars' return to their homeland in the period from 1956 to 1989. It includes the study of the formation of images of the lost homeland, the collective awareness of the need to return therein and the struggle for this return; the reconstruction of the repressive actions of the state and practices and strategies that were used by the Crimean Tatars at their resettlement to Crimea during the specified period. The object of the study is the deportation and return migration of the deported Crimean Tatars to their homeland. The subject of the study is the formation of the desire of the Crimean Tatars to return from exile to their homeland and the practice and strategy of the return itself under the conditions of the ban in the period of 1956-1989. The results of the study are the comprehensive research of the Crimean Tatars' return to their homeland, to the Crimea, under the conditions of the ban in the period of 1956-1989, was carried out. The prerequisites for the return were considered, in particular, the formation of an idea of the Crimea as a lost homeland, starting from the eviction from the Crimea in 1944. The factors that influenced the emergence and transformation of the desire to return are identified, and the first attempts to restore connection with the lost home were analyzed. The imperious policy of resettlement of the Crimean Tatars to their homeland was described and three main practices of return, two of which were of an unauthorized nature, and the third was an attempt by the authorities to take control of the resettlement were identified. The reasons for the termination of the Crimean Tatars' return to their homeland in 1978 was clarified and the evolution of non-violent resistance of the Crimean Tatars was analyzed. The events that became the impetus for the restoration of the resettlement of the Crimean Tatars to their homeland in 1987-1989 were considered, and the emergence and spread of the practice of squatting land (unauthorized construction) were reconstructed. It was established that upon their return to the homeland, the Crimean Tatars were faced with the fact that the “home” which they remembered, or which their parents had told them about, was no longer there, but the homeland was being renegotiated. Scope of use: preparation of monographs, articles and manuals on the history of Ukraine, Crimea and the Crimean Tatar people, as well as in further research on deportations to the USSR and migration in the post-Soviet territory.