Дисертація є комплексним діахронно-синхронним дослідженням розвитку семантичної деривації в загальновживаній релігійній лексиці української мови. За допомогою лексикографічного та контекстного аналізу окреслено основні джерела, напрями і способи наповнення релігійного словника української мови за узуальною та індивідуальною мовною практикою. Визначено головні типи й моделі внутрішньослівного семантичного зв'язку та з'ясовано його роль в оновленні релігійного лексикону. Уведено нову термінологічну опозиціюосакралення / розсакралення на позначення в українській мові процесів термінування й детермінування в лексемах із релігійним значенням.З'ясовано, що під час творення релігійної лексики в сакральній сфері активними є метонімія, семантичне звуження, менше ‒ метафора; позарелігійною сферою переважає метафора, рідше семантичне розширення й метонімія. Помічено характерну появу відтінка урочистості з поступовою нейтралізацією під час осакралення; урочистості, ліричності й іронійності ‒ під час розсакралення (нерідко через енантіосемію, виявлену вже в мові ХVІ –ХVІІ ст. та увиразнену в ХХ ст. при спробі витіснити релігійність на периферію мовної свідомості українців). Підтверджено вирівнювання аксіологічних параметрів релігійної лексики в сучасній українській мові поряд із іронійними інноваціями, які час від часу з'являються як елементи модерного мовомислення.Ключові слова: релігійна лексика, семантична деривація, семантичний дериват, полісемія, полісемант, термінування, повторне термінування, детермінування, енантіосемія.^UThis thesis is a complex diachronic-synchronic analysis of origination and development of polysemy of the Ukrainian religious lexemes in the general functional and individual speech practice. According to lexicographical sources, in modern Ukrainian there are words with meanings acquired from the religious sphere through metonymization, semantic narrowing and metaphorization. Outside the religious sphere, according to the newest explanatory sources, religious nominations functioning in the Ukrainian language, are determinolized by metaphorization, expansion of the meaning and metonymization.The main sign of desacralization is the emergence of unusual for religious lexemes stylictic adherences. It was observed in the polemical literature of the XVIth and XVIIth centuries, but their effectiveness particularly increased in the 20th century, when the flavor of irony, mockery and scorn was firmly attached to the religious vocabulary – the fact that should not be regarded as a consequence of the language natural development.Key words: religious vocabulary, semantic derivation, semantic derivative, polysemy, polysemantic word, terminologizaton, re-terminologizaton, determinologization, enantiosemy.