У контексті розуміння еволюції арабської літератури як поліетнічного феномену, уперше у вітчизняній арабістці, з урахуванням надбань історії світової літератури, здійснено спробу послідовно висвітлити складний шлях розвитку єгипетської поезії на початку XX ст. На підставі системного аналізу художньої спадщини єгипетських неотрадиціоналістів (неокласиків) виокремлено історично сталі та функціонально активні структурно-змістові компоненти їх поетики, динаміку рецепції/трансформації традиційного матеріалу. Уперше проведено комплексне дослідження поезії Ахмеда Шауки та Хафіза Ібрагіма, розглянуто подібності та розбіжності й ейдології, генології, ідіостилях. Розроблено концепцію типового/особливого у взаємодії названих авторів з традиційною арабською поетикою. Осмислено соціопсихологічну функцію їх творчості.

  Скачати повний текст