Робота присвячена комплексним (клінічним, біометричним, морфологічним і функціональним) дослідженням. Обстежено 324 особи віком від 21 до 40 років. Виявлено 107 осіб з дентоальвеолярною і 110 осіб з дентальною формами деформацій. Встановлено, що з віком відбуваються структурні і функціональні зміни в зубощелепній системі, збільшується кількість осіб, які втратили окремі зуби. У 31,7% випадків розвивається деформація зубних рядів. Визначені три типи будови сегментів зубних дуг: випуклий, увігнутий і прямий, а за типом витривалості тканин пародонта до навантаження: сильний тип - 18,5%; середній - 64,2%; слабкий - 17,3%. З'ясовано, що величина електрозбудливості пульпи зубів залежить від давності втрати зубів-антагоністів і ступеня деформації зубного ряду. Знижується інтенсивність кровопостачання пародонта у ділянці зубів, які обмежують дефект, і тих, які перебувають поза функцією. Запропоновано метод функціонального дозованого навантаження (ФДН) тканин пародонта. Вперше описані елаунінові волокна зв'язкового апарата зуба, визначені їхні морфологічні і структурні зміни, види резорбції кістки альвеолярного відростка. Результати дослідження дали можливість розробити критерії оцінки початкового функціонального стану тканин пародонта при дефектах і деформаціях зубних рядів, що дозволяє вибирати метод лікування і прогнозувати характер адаптаційних реакцій зубощелепної системи.

  Скачати повний текст