Об'єкт – біополітична парадигма політичної науки як комплексна програма теоретичних стандартів постановки та вирішення наукових завдань. Мета - дослідження сучасного стану та розкриття перспектив розвитку біополітичної парадигми політичної науки. Методи – різні види системного аналізу (системно-структурний, системно-функціональний, системно-історичний), аксіоматичний та прогностичний методи, метод раціональної реконструкції. Доведено, що біополітична парадигма є новітньою еволюційною парадигмою політичної науки, яка аналізується й реалізується як комплексна дослідницька стратегія, що являє собою багатовимірний комплекс окремих напрямів та дослідницьких підходів наукового аналізу, що були сформовані на основі базових теорій і концепцій, які об'єднані спільними ідеями та гіпотезами, де основною є ідея про те, що усі політичні явища й процеси еволюціонують: політична влада набуває форми біовлади, політичні системи еволюціонують у біополітичні з мережевими структурами тощо. Концептуалізовано предметну сферу та понятійно-категоріальний апарат біополітичної парадигми політичної науки. Надано авторські визначення ключових термінів: біовлади, біоцентризму та біодипломатії. Констатовано, що перспективи розвитку біополітичної парадигми політичної науки реалізуються у чотирьох ключових напрямках, які запропоновано назвати екологічний, глобалізаційний, біодипломатичний та біотехнологічний: у межах першого досліджено біополітику як міжнародну політику із захисту біорозмаїття; другого – вивчено вплив глобалізації на людину, її співвідношення з поняттям біосу; третього – досліджено природу міжнаціональних конфліктів та запропоновано біодипломатію у якості найефективнішої стратегії їх запобігання; четвертого – виявлено біополітичні наслідки стрімкого розвитку біотехнологій і генної інженерії. Сфера – новітні парадигми політичної науки, дослідження біополітичного підґрунтя розбудови місцевого самоврядування та громадянського суспільства, запровадження нових форм влади й управління (біовлада, мережеві структури) та нової моделі міжнародних відносин (біодипломатія), навчальний процес.^UThe object of the research is the biopolitical paradigm of political science as a comprehensive program of theoretical standards for setting and solving scientific problems. The purpose of the dissertation is to disclose the current state and perspectives of the development of the biopolitical paradigm of political science. Methods - different types of system analysis (system-structural, system-functional, system-historical), axiomatic and prognostic methods, method of rational reconstruction. Proved that the biopolitical paradigm is the new evolutionary paradigm of political science, which is analyzed and implemented as a complex research strategy, which is a multidimensional complex of separate directions, formed on the basis of basic theories and concepts, united by common ideas and hypotheses, where there is an idea that all political phenomena and processes are evolving: political power takes the form of bio-power; political systems evolve into biopolitical networks, and diplomacy transforms into biodiplomacy. Conceptualized subject area and conceptual apparatus of the biopolitical paradigm of political science. Author definitions of key terms are provided: bio-government, biocentrism and bio-diplomacy. It is stated that the prospects for the development of the biopolitical paradigm of political science are being implemented in four key directions: ecological, globalization, biodiplomatic and biotechnological: within the first, biopolitics was investigated as an international policy for biodiversity protection; the second – the impact of globalization on man, its relation with the concept of bios; the third – it has been studied the biological basis of interethnic conflicts and proposes biodiplomacy as the most effective strategy for their prevention; the fourth – biopolitical consequences of rapid development of biotechnology and genetic engineering are revealed. Sphere - the latest paradigms of political science, research of the biopolitical basis of local self-government and civil society development, introduction of new forms of government and governance (bio-power, network structures) and new model of international relations (biodiplomacy), educational process.