Обгрунтовано можливість покращання результатів комбінованого лікування хворих з гліомами лобово-кальозної локалізації (ГЛКЛ) шляхом застосування сучасних методів діагностики та диференційованого використання хірургічних і нехірургічних способів лікування з урахуванням даних клініко-статистичного прогнозування. Проаналізовано результати лікування 401-го пацієнта з ГЛКЛ. Дана категорія осіб знаходилася на лікуванні в Інституті нейрохірургії у 1986 - 2006 рр. Вивчено хірургічну анатомію лобово-кальозної ділянки, на підставі одержаних результатів розроблено тривимірні моделі її зон (секторів). Обгрунтовано можливості проведення топографо-анатомічного моделювання з використанням методів просторової геометрії (побудови площин, трикутників). Наведено топографо-анатомічну характеристику кожного з варіантів лобово-кальозних гліом (структури мозку, прилеглих артерій, вен, провідних шляхів, які уражаються пухлиною). Виділено 4 основні топографо-анатомічні варіанти ГЛК, які відрізняються за клінічним перебігом і тактикою хірургічного лікування: кальозно-латеральний (51 %), кальозно-передньо-базальний (26 %), кальозно-прецентральний (15 %), кальозно-медіальний (8 %). Розроблено тактику хірургічного лікування хворих з різними топографо-анатомічними варіантами лобово-кальозних гліом. Виділено спільні риси й особливості основних етапів оперативного втручання, проведеного з метою видалення таких пухлин. Детально розглянуто доступи, визначено критичні моменти, яким необхідно приділити особливу увагу під час проведення хірургічної операції для кожного топографо-анатомічного варіанта гліальних пухлин. Проаналізовано післяопераційну летальність хворих з різними топографо-анатомічними варіантами лобово-кальозних гліом. Вивчено показники виживання хворих з ГЛКЛ, на підставі яких встановлено основні прогностичні фактори розвитку захворювання.

  Скачати повний текст

Досліджено історико-філософську специфіку поняття "суспільство спектаклю" у контексті філософії Заходу. Установлено концептуальні подібності та розбіжності між спекулярною теорією французьких авторів Ж.Бодрійяра, Г.Дебора, Ж.Дерріда та вченнями Платона, Ф.Ніцше, К.Маркса, М.Гайдегера, Р.Барта та інших мислителів. Аргументовано, що історико-філософська своєрідність поняття "суспільство спектаклю" корениться у його специфічному онтологічному підгрунті, зокрема, у самобутньому вирішенні проблеми дискретності простору. Виявлено синонімічність теоретичних конструктів "симуляція" (Ж.Бодрійяр), "утворення подоб" (Г.Дебор), "деконструкція" (Ж.Дерріда).

  Скачати повний текст