Розглянуто методологічний аспект соціокультурної множинності. На підставі онтологічного аналізу множинності періодів модерну та постмодерну запропоновано нове визначення мультикультуралізму як соціокультурної моделі модернізації постмодерну, що полягає в ідеологічній спробі встановити симетрію між соціокультурною множинністю постмодерну. З використанням даного підходу встановлено демаркаційну лінію між спонтанною гетерогенною множинністю та множинністю, що стає результатом дії мультикультуралістських політичних ініціатив і виявити причини загострення міжкультурної інтеракції в суспільствах, що практикують мультикультуралістські заходи. Визначено, що підставою для виникнення гетерогенної множинності у соціокультурній сфері (постмодерної множинності на відміну від модерної) власне стає дереалізована, десубстанціалізована культура, котра постає як відкритий ціннісний горизонт, що все більше втрачає ієрархічний і системний характер організації та набуває сітьового характеру самоорганізації. На підставі розробленого методологічного підходу щодо вивчення процесів множення та культурної інтеракції у науковий обіг введено термін "мультикультурація", більш адекватний для характеристики рухомої множинності постмодерну. На підставі аналізу постмодерної рухомої множинності (мультикультурації) розкрито нові можливості емансипації (гетерогенної свободи), яка на відміну від попередніх форм позитивної та негативної свободи демонструє можливість подолання двотактності звільнення (відчуження/засвоєння) в історичному процесі, що має відбуватися з єдиного центру.

  Скачати повний текст