Розглянуто проблеми теорії літератури та порівняльного літературознавства у їх проекції на теорію художнього перекладу. Вперше проаналізовано літературознавчі аспекти художнього перекладу в контексті основних наукових парадигм XIX - XX ст. Здійснено огляд інтерпретаційних стратегій художньої літератури в контексті теорій і концепцій психолінгвістики, психоаналізу, міфопоетики, герментевтики, формалізму, структуралізму, семіотики, деконструктивізму та в аспекті сучасних ірраціональних підходів (інтуїтивізму, феноменології, імагології, метафорології, теорії ігор). Основну увагу акцентовано на проблемах специфіки та динаміки розвитку даних парадигм, їх співіснування та взаємовпливів. Обгрунтовано твердження, що кожен з інтерпретативних підходів - це інша самобутня модальність, інший принцип систематизації матеріалу, тому залежно від обраного методу необхідно здійснювати переорієнтацію цілої системи. На підставі результатів дослідження літературознавчих концепцій підтверджено можливість використання методологій перекладання як моделей інтерпретації та виявлено, що зсуви у літературознавчих метасистемах, генеровані перекладацьким мисленням, пов'язані з перенесенням акцентів з парадигм, орієнтованих на зміст, на парадигми, орієнтовані на процес як можливий погляд на сфери мистецтва.

  Скачати повний текст