Визначено, що у борців-олімпійців результативність техніко-тактичних дій у партері істотно вища, ніж у стійці, а у юнаків, навпаки, боротьба у стійці ефективніша за боротьбу в партері; прийоми, які в основнму використовують олімпійці (переворот накатом та переворот скручуванням схресним захопленням гомілок), юнаки використовують значно менше. Уточнено основні характеристики прийому "переворот накатом": час переходу справа наліво, антропометричні параметри атакованого, час досягнення максимального зусилля, сила стиску тіла суперника, які визначають успішність його виконання, а також групи м'язів розгинаючих стегна, згинаючих передпліччя, розгинаючих стопи, розгинаючих спини, що несуть основне навантаження під час виконання цієї тактико-технічної дії (ТТД). Установлено взаємозв'язок успішності виконання прийому "переворот накатом" з максимальним обертальним моментом та силою стиску тіла суперника. На цій підставі визначено закономірність: чим більші величини цих характеристик, тим успішніше проводиться цей прийом за умов змагань. Розроблено метод удосконалення ТТД "переворот накатом", який полягає в оперативному виявленні та корекції динамічних і часових характеристик прийому, а саме: сили стиску тіла манекена, максимального обертального моменту; часу та інтенсивності розвитку максимального обертального моменту, максимальної різниці обертальних моментів за умов переходу справа наліво, часу цього переходу, інтенсивності розвитку різниці обертальних моментів у разі переходу справа наліво. За даним методом характеристики вимірюються спеціальним контрольно-тренажерним пристроєм з комп'ютерною обробкою даних з достатньою надійністю, а не встановлюються візуально, тобто суб'єктивно, тренером.

  Скачати повний текст