У роботі висвітлено підходи до визначення статусу інфінітивних конструкцій у традиційній та генеративній граматиках, розкрито особливості конституентного аранжування accusativuscuminfinitivoз позиційпрограми мінімалізму, досліджено семантичнігрупистрижневих дієслів, які приєднували комплемент, виражений інфінітивною конструкцією, представлено основні тенденції розвитку accusativus cum infinitive в середньоанглійській мові. Встановлено, що інфінітив має подвійну дієслівно-іменникову природу, яка зумовлює його синтаксичну поліфункціональність. Унаслідок інтеграції до системи дієслівних форм інфінітив набув здатності до дієслівного керування, приєднання зовнішнього та внутрішнього аргументів і вираження категорій виду і стану.^UThe study claims that the infinitive has a dual verbal and nominal nature, which is manifested in its syntactic multifunctionality. Due to the integration of the infinitive into the verbal system, the infinitive has acquired the ability to govern and attach external and internal arguments and express the grammatical categories of aspect and voice. A sentence with an infinitive construction is a poly-predicativ eunit, and the infinitival clause itself is a secondary predication structure that adjoins the main part of the sentence based on the hypotaxis arrangement. The accusativus cum infinitivo construction is an objective-with-the-infinitive construction, which complements the meaning of the main verb.