На підставі даних діагностування та лікування 68-ми хворих з кістами крижового каналу (ККК) віком від 21-го до 71-го років досліджено проблему покращання результатів їх хірургічного лікування. Хворих було розподілено за типом кіст, а саме: перинервальних, або Тарловських - у 46-ти (67,6 %) пацієнтів, екстрадуральних менінгіальних - у 5-ти (7,4 %), менінгіальних дивертикул - у 11-ти (16,2 %), інтрадуральних лептоменінгіальних (арахноїдальних) у трьох (4,4 %), сакрально-пресакральних кіст у складі тріади Currarino - у трьох (4,4 %) хворих. Проведено клініко-неврологічне дослідження пацієнтів з використанням стандартних збірників питань, рентгенографії попереково-крижового відділу хребта у двох проекціях і магніто-резонансної томографії цієї ділянки, а також магніто-резонансної мієлографії та електронейроміографії з метою верифікації радикулопатії. Виконано оперативне лікування з використанням заднього доступу шляхом амінекомії крижової кістки. За технічної можливості кісти видалялися повністю. За наявності нервових волокон корінця у стінці кісти Тарлова здійснювали резекцію її стінок на рівні ганглія, нервові корінці прикривали гемостатичною гукою чи пластинами тахокомбу. Утворена порожнина заповнювалася аутожировою клітковиною. Безпосередньо після оперативного втручання покращання неврологічного статусу визначено у 33-х (91,7 %) хворих. Повний регрес неврологічних симптомів досягнуто у 26-ти (72,2 %) хворих. У віддаленому післяопераційному періоді рецидивування кіст не зареєстровано. За умов консервативного лікування ККК спостережено значну позитивну динаміку неврологічної симптоматики, особливо больового синдрому. У віддаленому періоді у всіх хворих відзначено відновлення попередньої симптоматики. За результатами дослідження зроблено висновок, що консервативна терапія дає лише тимчасовий ефект.

  Скачати повний текст