Вивчено експресію імуногістологічних маркерів раку передміхурової залози в первинно виявлених пухлинах і характер її змін на фоні стандартного лікування. Визначено зв'язок між морфологічними змінами та клінічним перебігом захворювання у хворих на рак передміхурової залози. Досліджено ранні морфологічні критерії ремісії захворюваня та здатність пухлини до прогресії. Визначено найбільш доцільні терміни динамічних поліфокальних біопсій для достовірного оцінювання лікувального патоморфозу залежно від методу лікування. Обгрунтовано критерії прогнозування клінічного перебігу раку передміхурової залози та використання своєчасної зміни лікувальної тактики.

  Скачати повний текст

В дисертаційній роботі уточнено зміст поняття сфери містобудування; розглянуто історико-правовий аспект становлення містобудівної діяльності в Україні; уточнено аспекти впровадження регуляторної політики в цій сфері.Розкрито загальні підходи до здійснення планування територій на всіх рівнях; виявлено особливості розробки Генерального плану населеного пункту; уточнено порядок здійснення зонування територій населених пунктів.Виокремлено сучасні тенденції та пріоритетні напрями державного й самоврядного контролю у сфері містобудування. Запропоновано шляхи вдосконалення громадського контролю у сфері містобудування. Розглянуто можливість запровадження закордонного досвіду у сфері здійснення містобудівної діяльності. Запропоновано напрями розвитку державної політики забезпечення якості у сфері містобудування.^UThe dissertation specifies the content of the concept of urban planning; the historical and legal aspect of formation of town-planning activity in Ukraine is considered, the aspects of introduction of regulatory policy in this sphere are specified.The paper reveals general approaches to the implementation of spatial planning at all levels; features of development of the General plan of the settlement are revealed; the order of zoning of settlements is specified.The author of the dissertation singles out modern tendencies and priority directions of state and self – government control in the field of urban planning. Ways to improve public control in the field of urban planning are proposed. The possibility of introducing foreign experience in the field of urban planning is considered. The directions of development of the state policy of quality assurance in the field of town – planning are offered.

Вибір теми дослідження обумовлено її актуальністю для наук кримінально правового циклу, судової експертології, експертної та правозастосовної практики. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретичних та практичних проблем діяльності експерта-баліста з проведення неідентифікаційних балістичних досліджень у кримінальному провадженні. В роботі здійснено періодизацію на відповідні історичні етапи генези дослідження проблем проведення неідентифікаційних балістичних досліджень. Вказано на важливість для судової експертології періоду, пов’язаного з відокремленням в межах судово-балістичної експертизи самостійних досліджень неідентифікаційного характеру – експертизи ситуаційних обставин пострілу та діагностичних експертиз (70-80-ті рр. ХХ ст.), а також сучасного етапу неідентифікаційних досліджень зброї, патронів, слідів їх дії та обставин застосування.Акцентовано увагу на тому, що в умовах сьогодення поява та активізація в обігу нових предметів озброєння, збільшення їх іноземних аналогів, дефіцит методичних праць та їх недосконалість, певна застарілість з огляду на сучасний стан розвитку науки і техніки вимагає комплексного підходу до вирішення діагностичних та ситуаційних завдань в рамках проведення балістичних досліджень, комплексних та комісійних експертиз.Зазначається, що ситуаційні балістичні дослідження, як підвид судової балістики, проводяться з метою встановлення обставин застосування нарізної вогнепальної зброї та боєприпасів і вирішують завдання зі з’ясування обставин пострілу, визначення взаємного розташування стріляючого, і потерпілого (перешкоди), положення зброї в момент здійснення пострілу, аналізу дій осіб та їх наслідків тощо. Натомість, судово-балістична діагностика – підвид судової балістики, пізнавальний процес експерта, заснований на розумових операціях класифікування та екстраполяції, методах тестування технічних систем, спрямований на встановлення природи, родових характеристик, технічного стану та властивостей вогнепальної зброї, патронів та слідів їх дії, формулювання на основі отриманих даних криміналістично значущих суджень про ці об’єкти, механізм та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.Наголошено, що за характером основних цілей балістичного експертного дослідження неідентифікаційні завдання спрямовані на встановлення обставин здійснення пострілу (ситуаційні) та пов’язані з розпізнаванням властивостей об’єктів, що досліджуються (діагностичні). Вирішуючи ситуаційні задання, експерт має справу з різними суперечливими моделями події, пов’язаної із застосуванням вогнепальної зброї та з урахуванням окремих об’єктивних елементів дає їм оцінку з метою вирішення завдань кримінального провадження. Діагностичні завдання за ступенем складності умовно розподілено на прості (діагностування властивостей та стану вогнепальної зброї, боєприпасів; дослідження властивостей та стану вогнепальної зброї, боєприпасів щодо їх відображення) і складні (дослідження механізмів, подій, процесів та дій), а також за причинно-наслідковими зв’язками – на прямі та зворотні. Визначено, що окремим випадком діагностичних завдань є класифікаційні завдання, які спрямовані на встановлення відповідності вогнепальної зброї, боєприпасів певним заздалегідь заданим характеристикам та віднесення їх на цій підставі до певного класу, роду, виду, системи, моделі.Встановлено, що предмет неідентифікаційних судово-балістичних досліджень складає криміналістично значима інформація про подію злочину в цілому, закономірності відображення властивостей зброї, патронів та слідів їх дії, засоби та методи виявлення та використання такої інформації для встановлення на їх основі механізму та інших обставин учинення кримінального правопорушення. До об’єктів неідентифікаційних балістичних досліджень віднесено процесуально оформлені та / або використовувані для вирішення ситуаційних та діагностичних експертних завдань матеріальні або матеріалізовані джерела інформації, що виражають криміналістично значущу інформацію про стрілецьку, газову ствольну зброю, конструктивно подібні до неї вироби небойового призначення, патрони до них, сліди дії названих видів зброї та виробів небойового призначення.Звертається увага на те, що методологія сучасних неідентифікаційних балістичних досліджень – заснована на наукових засадах судової балістики, криміналістичної ситуалогії та діагностики, загальної теорії судової експертизи система положень, що визначає можливість встановлення події, пов’язаної із застосуванням вогнепальної зброї, діагностування природи, станів, властивостей і відношень використаної зброї при вчиненні кримінального правопорушення, патронів та слідів їх дії, закономірності виявлення властивостей та ознак об’єктів, а також сукупність методів та методик їх експертного дослідження.^UThe choice of the research topic is due to its relevance for the sciences of the criminal law cycle, forensic expertise, expert and law enforcement practice. The dissertation is devoted to a comprehensive study of the theoretical and practical problems of the activity of a ballistics expert in conducting non-identifying ballistics research in criminal proceedings.In the work, periodization is carried out into the relevant historical stages of the genesis of the study of the problems of conducting non-identification ballistic studies. The importance for forensic expertise of the period associated with the separation within the forensic ballistics’ examination of independent studies of a non-identification nature – examination of the situational circumstances of the shot and diagnostic examinations (70-80s of the XX century), as well as the modern stage of non-identification research of weapons, is indicated. cartridges, traces of their action and circumstances of use.Attention is focused on the fact that in today's conditions, the appearance and activation in circulation of new weapons, the increase in their foreign counterparts, the shortage of methodical works and their imperfection, a certain obsolescence in view of the current state of development of science and technology requires a comprehensive approach to solving diagnostic and situational tasks within the framework of conducting ballistic studies, complex and commission examinations.It is noted that situational ballistic research as a subspecies of forensic ballistics is carried out in order to establish the circumstances of the use of rifled firearms and ammunition and solve the task of clarifying the circumstances of the shot, determining the relative location of the shooter and the victim (obstacles), the position of the weapon at the time of the shot, analysis actions of persons and their consequences, etc. Instead, forensic ballistic diagnostics is a subspecies of forensic ballistics, an expert's cognitive process, based on mental operations of classification and extrapolation, methods of testing technical systems, aimed at establishing the nature, generic characteristics, technical condition and properties of firearms, cartridges and traces of their action, formulation on the basis of the received data, forensically significant judgments about these objects, the mechanism and other circumstances of the commission of a criminal offense.It is emphasized that by the nature of the main goals of ballistic expert research, non-identification tasks are aimed at establishing the circumstances of the shooting (situational) and are related to the recognition of the properties of the objects under investigation (diagnostic). When solving situational tasks, the expert deals with various conflicting models of an event related to the use of firearms and, taking into account certain objective elements, gives them an assessment for the purpose of solving the tasks of criminal proceedings. Diagnostic tasks according to the degree of complexity are conditionally divided into simple (diagnosis of the properties and condition of firearms, ammunition; research of the properties and condition of firearms, ammunition in relation to their display) and complex (research of mechanisms, events, processes and actions), as well as by cause and effect connections – forward and reverse. It was determined that a special case of diagnostic tasks is classification tasks, which are aimed at establishing the compliance of firearms and ammunition with certain predetermined characteristics and assigning them on this basis to a certain class, genus, species, system, model.It has been established that the subject of non-identification forensic ballistics research is forensically significant information about the event of the crime as a whole, the regularities of displaying the properties of weapons, cartridges and traces of their action, the means and methods of detecting and using such information to establish on their basis the mechanism and other circumstances of the commission of a criminal offense. Objects of non-identification ballistic research include material or materialized sources of information that are procedurally processed and / or used to solve situational and diagnostic expert tasks, expressing forensically significant information about small arms, gas-barreled weapons, structurally similar non-combat products, cartridges for them, traces of action of the named types of weapons and non-combat products.

У дисертації здійснене теоретико-методологічне узагальнення та нове вирішення завдання, що полягає в комплексному аналізі теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо здійснення криміналістичного дослідження малих за обсягом об’єктів почерку, які виконанів за допомогою технічних прийомів та засобів.Отримали подальший розвиток наукові положення щодо наявності конкретного комплексу ознак малих за обсягом почеркових об’єктів, виявлення та оцінка яких свідчитимуть про факт підробки, засоби та прийоми, які для цього використовувалися. Наведено аргументи про те, що належність малих за обсягом рукописів до малоінформативних почеркових об’єктів не означає взаємозалежності й однозначності цих понять.Встановлено, що предмет судово-почеркознавчої експертизи дослідження підписів та коротких рукописних записів складають: підпис та / або короткий рукописний запис, спосіб його підробки та обставин, які встановлюються на основі спеціальних знань у сфері почеркознавства та технічного дослідження документів. Визначено об’єкти експертного судово-почеркознавчого дослідження: малий за обсягом рукописний продукт (підпис, короткий рукописний запис); документ як матеріальний носій; явища, процеси й події об’єктивної дійсності, відображені на матеріальних носіях інформації, які надаються для дослідження.У роботі сформульовано авторське визначення «технічного підроблення підписів та коротких рукописних засобів», під яким слід розуміти процес відтворення автентичного взірця почерку за допомогою різноманітних технічних прийомів і засобів, із застосуванням приладів та пристосувань, майстерності виконавця та його навичок для досягнення максимальної подібності з почерковим об’єктом-оригіналом.Стверджується, що з огляду на подібність обсягу почеркового матеріалу підписів та коротких рукописних записів, усю сукупність використовуваних способів їх технічного підроблення слід розділити на такі: що передбачають виконання будь-якої попередньої підготовки перед відтворенням необхідного почеркового об’єкта; не передбачають виконання такої підготовки.Розвинуто наукові уявлення про сучасні способи технічної підробки підписів та коротких записів з використанням технічних засобів без нанесення рукописним способом: перемальовування за допомогою пантографа; з використанням спеціально виготовлених кліше (факсиміле); з використанням можливостей сучасної комп’ютерної та копіювально-розмножувальної техніки, репрографічних знакосинтезуючих друкувальних пристроїв.Удосконалено тлумачення методики дослідження підписів та коротких записів, виконаних за допомогою технічних прийомів та засобів, як окремої методики судово-почеркознавчої експертизи, що має інтегративний характер, оскільки передбачає обов’язкове встановлення факту застосування технічної підробки, що передує наступному етапу дослідження.Обґрунтовано потребу у розширенні компетенцій експертів-почеркознавців спеціальністю 2.1, що дасть змогу одному експерту в рамках судово-почеркознавчої експертизи всебічно дослідити такий складний об’єкт, як підпис, чи короткий рукописний запис, виконаний з використанням технічних прийомів та засобів. Наведено аргументи щодо виконання експертом взаємопов’язаних діагностичних та ідентифікаційних завдань під час дослідження підписів та коротких записів, які виконані за допомогою технічних прийомів та засобів.Висловлено та обгрутновано рекомендації щодо запровадження у вітчизняну практику проведення досліджуваних експертиз таких оптичних методів дослідження малих за обсягом почеркових об’єктів, як сканування тривимірних мікрооб’єктів, метод спектральної 4D-візуалізації, метод одночасного формування та реєстрації спектрів комбінаційного розсіювання й фотолюмінесценції.^UThe dissertation provides a theoretical generalization and a new solution to the scientific task, which consists in the comprehensive coverage of theoretical provisions and the development of practical recommendations for conducting a forensic investigation of signatures and short records made with the help of technical techniques and tools.The scientific provisions regarding the presence of a specific set of signs, small in size, handwritten objects, the detection and assessment of which will testify to the fact of forgery, the means and techniques used for this, have received further development. Arguments are given that the fact that small manuscripts belong to uninformative handwritten objects does not mean that these concepts are interdependent and unequivocal.It has been established that the subject of the forensic handwriting examination of the study of signatures and short handwritten notes is: a signature and / or a short handwritten note, the method of its forgery and the circumstances established on the basis of the integration of special knowledge in the fields of handwriting and technical research of documents. The objects of expert forensic handwriting research are defined: a small handwritten product (signature, short handwritten record); document as a physical medium; phenomena, processes and events of objective reality, reflected on material carriers of information, which are provided for research.The author's definition of "technical forgery of signatures and short handwriting" is formulated in the work, which should be understood as the process of reproducing an authentic sample of handwriting with the help of various technical techniques and means, with the use of devices and tools, the skill of the performer and his skills to achieve maximum similarity with the original handwriting object.It is argued that due to the similarity of the volume of handwritten material of signatures and short handwritten means, the entire set of used methods of their technical forgery should be divided into the following: that involve the performance of any preliminary preparation before the reproduction of the necessary handwritten object; do not provide for such training.Scientific ideas have been developed about modern methods of technical forgery of signatures and short records using technical means without applying a handwritten signature: redraw using a pantograph; using specially made clichés (facsimile); using the possibilities of modern computer and duplicating equipment, reprographic sign-synthesizing printing devices.The interpretation of the method of researching signatures and short notes made using technical techniques and means has been improved as a separate method of forensic handwriting examination, which has an integrative character, as it requires the mandatory establishment of the fact of the use of technical forgery, which is the so-called "pass" for the moving to the next stage of research.The need to expand the competences of handwriting experts with specialty 2.1 is substantiated, which will enable one expert to comprehensively examine such a complex object as a signature or a short handwritten record made using technical techniques and tools within the framework of a forensic handwriting examination. Arguments are presented regarding the expert's performance of interrelated diagnostic and identification tasks during the study of signatures and short records made with the help of technical techniques and means.Recommendations regarding the introduction into the domestic practice of conducting researched examinations of such optical methods for the study of small handwriting objects as scanning of three-dimensional micro-objects, the method of spectral 4D-visualization, the method of simultaneous formation and registration of Raman scattering and photoluminescence spectra.

Дисертація присвячена розробці науково обґрунтованих засад діяльності слідчого судді щодо здійснення судового контролю за обґрунтованістю підозри при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження.У результаті уточнення категоріального апарату запропоновано авторське трактування поняття «підозра», під яким слід розуміти припущення слідчого та/або прокурора про причетність особи до вчинення діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, виражене у відповідному процесуальному рішенні та обґрунтоване наявними у кримінальному провадженні матеріалами, що підлягає подальшій перевірці з метою підтвердження чи спростування. Запропоновано видовий поділ обґрунтованої підозри залежно від підстав повідомлення про підозру, поклавши в основу поділу обсяг наявної доказової бази. Виокремлено безпосередню (серйозну) та опосередковану (просту) обґрунтовані підозри. На основі видового поділу розкрито критерій «обґрунтованості підозри». Доведено, що межі критерії обґрунтованості для серйозної та простої підозр різні та будуть зумовлюватись відмінним ступенем вагомості інформації, яка становить основу для рівня переконаності, що необхідний для прийняття рішення про повідомлення про підозру.Проаналізовано проблематику обґрунтованості підозри через умову «наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення». Встановлено, що для слідчого судді подані докази є вичерпною сукупністю даних щодо обставин, на які посилаються сторони кримінального провадження. Оцінюючи подані докази, слідчий суддя приймає рішення, яке на підставі проведеної оцінки має бути єдино правильним, оскільки воно, попри проміжний характер, істотно впливає на весь подальший хід кримінального провадження. Висновки слідчого судді ґрунтуються на логічному осмисленні всіх доказів, як окремо, так і в їх сукупності, з урахуванням вимог закону та практики доказування. Сутністю оцінки доказів є визначення всіх їх властивостей: належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв’язку, тому усунення будь-яких властивостей із змісту оцінки доказів видається неприпустимим. Під час проведеного аналізу запропоновано вважати вмотивованість самостійною вимогою, яка пред’являється до обґрунтованої підозри. Обґрунтовано, що пояснення механізму прийняття рішень щодо оцінки доказів, а також того, чому одні докази приймаються, а інші відкидаються, лежить в основі мотивування обґрунтованості підозри. Встановлено, що належне й достатнє мотивування обґрунтованості підозри має важливе значення в аспекті забезпечення законності кримінального провадження, прав і законних інтересів підозрюваного, у тому числі – права підозрюваного на оскарження повідомлення про підозру.Піддані аналізу основні позиції, які стосуються змісту процедури оскарження повідомлення про підозру. Встановлено, що вона: виражає законні інтереси та потреби підозрюваних; є засобом припинення порушень законних прав та інтересів підозрюваних; свідчить про незадовільну роботу осіб, задіяних у складенні та врученні повідомлення про підозру; сприяє вдосконаленню роботи прокурорів та слідчих; є джерелом для ініціатив щодо внесення змін до КПК України, пов’язаних з оскарженням повідомлення про підозру. У зв’язку з недосконалістю процедури оскарження повідомлення про запропоновано: передбачити форму та обов’язкові реквізити скарги на повідомлення про підозру; встановити чітку регламентацію строків оскарження повідомлення про підозру.У дисертаційній роботі сформульована та підтверджена позиція, згідно з якою єдиним суб’єктом, який може дати об’єктивну оцінку обґрунтованості підозри на стадії досудового розслідування, є слідчий суддя. Будучи суддею суду першої інстанції, він зберігає властиву тільки судовій інстанції об’єктивність та неупередженість, по створенню умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. На основі проведеного аналізу запропоновано наділити слідчого суддю, як судового контролера за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, повноваженнями на санкціонування дозволу на здійснення повідомлення про підозру. Запропоновано доповнити кримінальне процесуальне законодавство розробленим окремим порядком щодо розгляду клопотання про надання слідчим суддею дозволу на повідомлення про підозру.^UThe dissertation is devoted to the development of scientifically sound principles of activity of the investigating judge in exercising judicial control over the validity of suspicion during the applying measures of ensuring the criminal proceedings.As a result of clarification of the categorical apparatus, the author offers her own interpretation of the concept of «suspicion», which should be understood as an assumption of an investigator and/or prosecutor about the involvement of a person in an act containing signs of a criminal offence, expressed in a relevant procedural decision and substantiated by the materials available in criminal proceedings, which is subject to further verification with a view to confirmation or refutation. The author proposes a specific division of reasonable suspicion depending on the grounds for notification of suspicion, based on the scope of the available evidence base. The author distinguishes between direct (serious) and indirect (simple) reasonable suspicion. On the basis of the species division, the author suggests the criterion of «reasonable suspicion». It was proved that the limits of the reasonableness criterion for serious and simple suspicion are different and will be determined by a different degree of weight of information which forms the basis for the level of conviction required to decide on notification of suspicion.The author analyzed the issue of reasonableness of suspicion through the grounds of «availability of sufficient evidence to suspect a person of committing a criminal offence». It was established that for an investigating judge, the evidence submitted is an exhaustive set of data on the circumstances referred to by the parties to criminal proceedings. When assessing the submitted evidence, the investigating judge decides that, based on the assessment, must be the only correct one, since it, despite its interim nature, significantly affects the entire further course of criminal proceedings. The investigating judge's conclusions are based on a logical understanding of all evidence, both individually and in their totality, considering the requirements of the law and evidence practice. The essence of evidence assessment is to determine all of its properties: relevance, admissibility, reliability, sufficiency and interconnection, and therefore, it seems inadmissible to exclude any of these properties from the content of evidence assessment.In the course of the analysis, the author suggests that motivation should be considered an independent requirement for reasonable suspicion. It is substantiated that an explanation of the decision-making mechanism for evaluating evidence, as well as why some evidence is accepted and others are rejected, is at the heart of the reasoning for the reasonableness of suspicion. The author establishes that proper and sufficient justification of the reasonableness of suspicion is important in terms of ensuring the legitimacy of criminal proceedings, the rights and legitimate interests of a suspect, including the suspect's right to appeal against a notice of suspicion.The author analyses the main positions concerning the content of the procedure for appealing against a notice of suspicion. The author establishes that it: expresses the legitimate interests and needs of suspects; is a means of stopping violations of the legitimate rights and interests of suspects; indicates unsatisfactory performance of persons involved in the preparation and delivery of a notice of suspicion; contributes to the improvement of the work of prosecutors and investigators; and is a source for initiatives to amend the CPC of Ukraine related to appealing against a notice of suspicion. Due to the imperfection of the procedure for appealing against a notice of suspicion, it is proposed to: provide for a form and mandatory details of a complaint against a notice of suspicion; establish clear regulation of the time limits for appealing against a notice of suspicion.The dissertation formulates and confirms the position that the only subject who can give an objective assessment of the validity of suspicion at the stage of pre-trial investigation is an investigating judge. As a judge of the court of first instance, he/she retains the objectivity and impartiality inherent in a court of law, and is responsible for creating conditions for the parties to exercise their procedural rights and fulfil their procedural obligations. Based on the analysis, the author suggests that an investigating judge, as a judicial supervisor of the rights, freedoms and interests of persons in criminal proceedings, should be empowered to authorise a notice of suspicion. It is proposed to supplement the criminal procedure legislation with a separate procedure for consideration of a petition for an investigating judge to issue a notice of suspicion.