Розроблено та реалізовано наукові принципи складання вугільних сумішей з участю вуглевмісних активаторів, коксування яких забезпечує виробництво вуглецевих відновників поліпшеної якості з використанням частини не повністю завантаженого пічного фонду коксохімічних заводів України. Досліджено поведінку вибраних за даними критеріями гранульованих відходів флотації та рядового довгополум'яного вугілля у сумішах зі спікливим вугіллям та встановлено, що органомінеральний характер обумовлює взаємодію вуглевмісного активатора з реакційно здатними фрагментами термічних перетворень активатора та вугілля. Показано, що одним з проявів даної взаємодії є інтенсифікація поліконденсаційних процесів. З'ясовано технологічне призначення та раціональну масову долю активатора у складі сировинної бази виробництва вуглецевого відновника з підвищеною реакційною здатністю та питомим електроопором. Розроблено марочні склади (%) основного (30 Г, 55 Ж, 15 вуглезамісного активатора) та резервного (55 Г, 35 Ж, 10 вуглевмісного активатора) варіантів сировинної бази. Показано, що схема "ДШ" забезпечує раціональне сполучення гранулометричного складу, середньозваженої крупності, насипної густини та спікливості шихти з вуглевмісним активатором. На підставі результатів випробувань дослідними плавками у печі Таммана виявлено ряд переваг нових вуглецевих відновників у порівнянні з коксовим горішком, зокрема встановлено підвищення реакційної та відновлювальної задтності та питомого електроопору. Показано, що використання промислового вуглецевого відновника замість коксового горішка у виробництві сілікомарганцю на Нікопольському заводі феросплавів забезпечило стабілізацію процесу плавки, підвищення вилучення марганцю на 1 - 1,5 % і кремнію на 1,5 - 2 %, а також зниження витрат електроенергії на 10 - 30 кВт. год. на одну тонну сплаву.

  Скачати повний текст