Досліджено екзистенційно-феноменологічний (М.Гайдеггер) та герменевтичний (Г.-Г.Гадамер) досвід інтерпретації античної метафізики, представленої іменами Анаксимандра, Геракліта, Парменіда, Протагора, Платона та Арістотеля. Виявлено формальні протиріччя, пов'язані з фундаментальним і радикальним характером досліджуваної методології, а також із системним способом доведення основних тез М.Гайдеггера та Г.-Г.Гадамера, що передбачають вихід за межі екзистенційного досвіду та звернення до онтологічних вимірів культури. З урахуванням позасцієнтистського статусу будь-якого екзистенційного аналізу розкрито сутність і винятковий евристичний потенціал даної аналітики, до вимог якої належать визначення спрямованості інтерпретації, методологічна самоідентифікація та усвідомлення міри відповідальності екзистенційного акту, яким є досвід філософування та історико-філософського дослідження.

  Скачати повний текст