Розглянуто історію Російських духовних місій у східноазіатському регіоні у тісному взаємозв'язку з впливом суб'єктивних та об'єктивних факторів (цивілізаційного, державного, церковного й особистісного) на результати діяльності православних місіонерів. На основі розробленої методології вивчення закордонної місіонерської діяльності виділено моделі "православних місіонерських практик" в Китаї, Японії та Кореї та визначено загальне відношення Російської держави та Церкви до закордонної місіонерської діяльності в цей період, особливості православної місіонерської традиції в країнах Східної Азії, ступінь розвитку православно-конфуціанського діалогу. Зроблено висновок, що успіх православної місіонерської діяльності в Східній Азії залежав як від особистості, "місіонерської свідомості" та "місіонерського досвіду" кожного конкретного православного місіонера, так і від чисельних "режимів дії", що виражалися в цивілізаційних, державних і церковних умовах (контекстах) функціонування тієї чи іншої православної місії. Розмаїтість конфігурацій даних контекстів дозволила виокремити загальні та особливі риси в діяльності східноазіатських правосласних місій, а також акцентувати увагу на результативності "місіонерських практик" православних проповідників у східноазіатському регіоні.

  Скачати повний текст