Проаналізовано нетрадиційні судження В.Чапленка про походження мови - про те, що мова давніх людей складалася з звукових комплексів або складофонем (протофонем). З метою більш повної етимологізації сучасних слов'янських слів В.Чапленко використував адигейські мови. Висловлено думку, що прабатьківщиною цих мов була територія України та Північного Кавказу, через це мови зберегли в архаїчному стані глотогенетичні елементи. Розмежовано поняття "мовний знак" та "символ". Мовний знак - це безпосереднє значення, а символ - позначення з одночасним поєднанням двох різних речей чи явищ. Лігвіст визначав основні функції мови, проте давав їм більш чітку, лаконічну назву. В.Чапленко вводить до наукового обігу нове мовознавче поняття - "середня мова", тобто це уявлення, що постають у свідомості людей через сприймання звуків, слів, їх значень і форм. Мовна політика, на думку В.Чапленка, змінює або зберігає функціональний розподіл мов у багатомовному суспільстві. Відмічено, що, за словами вченого, літературна мова, писемна й розмовна, культурно унормована, об'єднує собою певну сукупність близьких діалектних одиниць, є засобом творення культури. У теоретичній праці "Межі й можливості мовостилю" вчений довів, що мовна творчість письменника можлива з використанням звуків, лексики та семантики слів, морфологічних явищ, синтаксису.

  Скачати повний текст