Здійснено комплексний теоретичний та фактологічний аналіз ролі українського геополітичного чинника у внутрішньо- та зовнішньополітичній стратегії зарубіжних країн на прикладі політичної долі українських теренів Північної Буковини, Бессарабії та Закарпаття. Доведено, що українське питання загострювалося насамперед через асиміляторську політику окупаційних режимів і віковічні державницькі прагнення українців, а сприятлива міжнародна ситуація лише поставила його в центр подій. Українське питання було складовою комплексу суспільно-політичних і соціально-економічних аспектів політики Румунії, яка намагалася вирішити його шляхом денаціоналізації та уніфікації, чітко дотримуючись принципу мононаціоналізму. З'ясовано, що міжнародний інтерес до карпатського регіону залежав від ролі, яку він відігравав у перегляді версальської системи на користь Німеччини, Угорщини, Румунії. Висвітлено діяльність української еміграції щодо актуалізації українського питання в світі, показано спроби об'єднати зусилля навколо ідеї самостійної соборної України. Надано порівняльну характеристику діяльності соборницької частини заокеанської української еміграції, що перебувала на засадах незалежності України, та прогресивної, що мала прорадянські настрої.

  Скачати повний текст