Дисертацію присвячено вивченню через 7-10 років після аварії на ЧАЕС змін головного мозку у осіб, які зазнали дії зовнішнього опромінення під час ліквідації її наслідків (1986-1987 рр.). В роботі уточнюється патогенез неврологічних змін у ліквідаторів. У досліджених встановлено клінічно і підтверджено нейроімунологічно органічний характер ушкодження головного мозку. Захворювання розгортається у трьох фазах: гострої, субкомпенсації, декомпенсації з хронізацією. Гаммаспектрометрично виявлено цезій-137 в структурах тканин головного мозку померлих ліквідаторів, які проживали як на чистих так і радіаційно забруднених територіях. Результати радіометрії показали, що інкорпорація радіоізотопів мала місце в гострій фазі і зберігається на віддаленому періоді. Тривале накопичення радіонуклідів суттєво впливає на розвиток післярадіаційної енцефалопатії у ліквідаторів. Фактор радіаційної забрудненості місцевості додатково поглиблює ступінь ураження головного мозку у ліквідаторів. Дана обставина визначає доцільність рекомендувати ліквідаторам відселення із радіаційно забруднених територій.

  Скачати повний текст