Проаналізовано практику демократичних транзитів "третьої хвилі". Виявлено, що майже у всіх пострадянських країнах сформувалися гібридні політичні системи, що поєднують авторитарні й демократичні елементи. Уточнено поняття глобальна демократична хвиля, демократичний транзит. Обгрунтовано, що демократичні транзити ще не означають гарантованого переходу до демократії, і тим більше її консолідацію. Під демократичним транзитом розуміються поліморфні процеси переходу від одного суспільного і політичного стану до іншого, причому як кінцевий пункт зовсім не обов'язково і навіть рідко виступає демократія. Виявлено особливості посткомуністичних трансформацій: спроби одночасного досягнення політичної демократизації і переходу до ринкової економіки; необхідність демонтажу значної частини зношених виробничих потужностей заради модернізації та реструктуризації інших; відсутність, у більшості випадків, первісного пакту між реформаторами й консерваторами; виникнення етнонаціоналістичної реакції на комуністичний колапс; зародковий характер громадянського суспільства за аморфності зв'язків між його ізольованими протоелементами і державою.

  Скачати повний текст