Вивчено етіопатогенетичні механізми виникнення синдрому слабкої відповіді яєчників (ССВЯ), способів його прогнозування та корекції. На підставі вивчення анамнестичних даних, загальноклінічних, лабораторних досліджень, даних ехографії та ендоскопії, генетичних досліджень визначено, що у патогенезі ССВЯ головну роль (70 % випадків) відіграють віковий фактор і наявність оперативних втручань на додатках матки. У частині випадків (близько 45 %) у цих пацієнток зустрічаються алелі високого ризику та премутації гена FMR1. На підставі результатів проведених досліджень (щодо фолікулюстимулювального гормону (ФСГ), антимюлерового гормону (АМГ)), двох- та тривимірного ехографічного та доплерографічного обстеження визначено, що прогностичними ознаками ССВЯ слугують біохімічні маркери, а саме: концентрація ФСГ та АМГ у сироватці крові у ранній проліферативній фазі менструального циклу та тривимірні ехографічні та доплерографічні показники резерву яєчника: кількість антральних фолікулів, тривимірний об'єм яєчників, васкуляризаційний індекс. Залежно від етіопатогенетичного чинника виникнення ССВЯ розроблено диференційовану лікувальну тактику. У пацієнток з оперативними втручаннями в анамнезі було використано модифікований протокол контрольованої гіперстимуляції яєчників, зокрема короткий з застосуванням агоністів і антагоністів гонадотропін-рилізинг-гормону, а для жінок без оперативних втручань в анамнезі - довгий лютеїновий протокол з агоністами гонадотропін-рилізинг-гормону. Для всіх категорій пацієнток з ССВЯ запропоновано використовувати екстракорпоральне запліднення у природному циклі, що дозволяє одержувати сприйнятливу для цієї категорії частоту настання вагітності з меншими матеріальними та фізичними навантаженнями. Використання лікувального алгоритму дозволило підвищити частоту настання вагітності у жінок віком до 35-ти років до 33,3 %, у жінок віком 36-ти років і старше - до 16,6 %.

  Скачати повний текст