Дисертація присвячена вивченню правової доктрини обмеження прав людини в умовах дії особливих правових режимів, розкриттю принципів, що застосовуються при обмеженні прав, виявленню недоліків та формулюванню пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин з зазначених питань. Розкрито питання взаємних відносин держави, суспільства, людини при необхідності встановлення, дії та припинення особливих правових режимів, пошуку балансів інтересів при такій взаємодії. На основі історико-теоретичних вчень, сучасних праць науковців з цієї проблематики, використовуючи загальнофілософські та спеціальні методи дослідження розглядається питання теоретико-правових вчень щодо обмеження прав людини, аналізуються особливості використання інституту обмеження прав в Україні.У роботі досліджується основні підходи до розуміння категорії «особливі правові режими», здійснюється їх класифікація. Розглядаються правові категорії надзвичайного та воєнного станів, характеризуються підстави їх впровадження у суспільно-політичне життя. Наголошується на тому, що такі режими виступають юридичною підставою обмеження прав людини та зумовлюють чітко визначену модель правової поведінки до моменту подолання негативних наслідків надзвичайного та воєнного станів. В Україні актуальність вивчення питання правового врегулювання надзвичайних та військових ситуацій набуло важливого значення після початку військової агресії проти нашої держави та боротьби з розповсюдженням та негативними наслідками короновірусної хвороби у 2019 році. Надається авторське визначення категорії «обмеження прав» та «особливі правові режими». Під «обмеженням прав» запропоновано розуміти встановлений правом максимально дозволений обсяг та міра можливої реалізації прав людини, необхідні для охорони та захисту прав інших осіб та суспільних цінностей. Категорію «особливі правові режими» слід розглядати, як зумовлений надзвичайними обставинами порядок державного управління та функціонування суб'єктів права, який спрямований на впорядкування суспільних відносин в державі чи на окремій території шляхом застосування специфічних імперативних методів, основне призначення яких полягає в забезпеченні безпеки людини, суспільства, держави та передбачає тимчасові обмеження реалізації прав людини. Здійснено класифікацію обмежень прав людини, залежно від рівня встановлення обмеження прав, вони можуть бути класифіковані на: загальні (обмеження права здійснюється на нормативному рівні, є загальним та неперсоніфікованим) та індивідуальні (обмеження конкретизовано, персоніфіковано, застосовується в чітко визначеному обсязі). Здійснено класифікацію особливих правових режимів та запропоновано виділяти: воєнний стан; надзвичайний стан; інші стани (облоги, суспільної небезпеки, напруженості, оборони, готовності тощо).Відзначено, що незважаючи на існуванні спеціальних законів в Україні щодо регулювання особливих режимів надзвичайного та воєнного стані, в країні є необхідність розробки науково обґрунтованої концепції державного управління в сфері забезпечення особливих правових режимів. В рамках таких заходів важливе значення має розробка методологічно обґрунтованих підходів, які дозволили б забезпечити розумну достатність заходів державного обмеження прав людини при дотриманні положень Конституції держави і норм міжнародного права.Проведено аналіз правових відносин, що виникли в Україні у зв'язку з анексією та окупацією частини її території, проведенням антитерористичної операції, веденням війни, боротьби з пандемією та співставлено фактичні обставини справи з положеннями чинних нормативно-правових актів, що регулюють зазначені суспільні відносини.У роботі проведено теоретико-правове дослідження інституту обмеження прав людини в умовах воєнного стану. Акцентовано увагу на євроінтеграційній спрямованості України, що зумовлює актуальність питань захисту прав людини, демонструє демократичний вибір України та її намір проведення реформ, спрямованих на гарантування прав людини. Проаналізовано законодавчі положення, що стосуються обмеження прав людини у період дії воєнного стану: правові підстави введення в Україні та механізм реалізації обмеження прав у період його дії. Аргументовано важливість функціонування інституту обмеження прав в сучасному цивілізованому суспільстві необхідністю досягнення загальної безпеки, як основної необхідної умови для життя людей у мирі, реалізації свого власного потенціалу. Продемонстровано важливість застосування «трискладового тесту» Європейського суду з прав людини при перевірці доцільності, допустимості та виправданості обмеження прав людини для забезпечення загальному інтересу, дотримання справедливого балансу між приватним та публічним.^UThe dissertation is devoted to the study of the legal doctrine of the restriction of human rights under the conditions of special legal regimes, the disclosure of the principles used in the restriction of rights, the identification of shortcomings and the formulation of proposals for improving the legal regulation of public relations on these issues.The issues of mutual relations of the state, society, a person, if there is a need for introduction, operation and termination of special legal regimes, the search for balances of interests in such interaction are disclosed. On the basis of historical and theoretical teachings, modern works of scientists on this issue, using general philosophical and special research methods, the question of theoretical and legal issues on the restriction of human rights is considered, the features of using the institution of restriction of rights in the study of legal phenomena in Ukraine are analyzed.The paper explores the main approaches to understanding the category of "special legal regimes", their classification is performed. The legal categories of the state of emergency and martial law are considered, the grounds for their introduction into social and political life are characterized. It is noted that such regimes act as a legal basis for restricting human rights and determine a well-defined model of legal behavior until the negative consequences of the state of emergency and martial law are overcome. In Ukraine, the relevance of studying the issue of legal regulation of emergency and military situations has become especially important after the beginning of military aggression against our state and the fight against the spread and negative consequences of the coronovirus disease in 2019.The author's definition of the category "special legal regimes" is provided. Under it, it is proposed to understand the order of state administration and functioning of subjects of law due to emergency circumstances, aimed at streamlining public relations in the state or on a separate territory by applying specific imperative methods, the main purpose of which is to ensure the security of a person, society, state and provides for temporary restriction of the implementation of certain human rights. A classification of special legal regimes has been carried out and it is proposed to distinguish: martial law; state of emergency; states of siege, public danger, tension, defense, readiness, etc.It is noted that despite the presence of special laws in Ukraine on the regulation of special regimes of emergency and martial law, there is a need in the country to develop a scientifically based concept of state administration in the field of ensuring special legal regimes. Within the framework of such measures, it is important to develop methodologically sound approaches to ensure the reasonable sufficiency of measures of state restriction of human rights, while observing the provisions of the Constitution of the state and the norms of international law.An analysis of the legal relations that have arisen in Ukraine in connection with the annexation and occupation of part of its territory, the conduct of an anti-terrorist operation, the conduct of war, the fight against a pandemic has been carried out and the actual circumstances of the state of affairs have been compared with the provisions of the current regulatory legal acts in the sphere of these social relations.