Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо застосування стратегічного підходу у побудові комунікацій у публічному управлінні та адмініструванні. На основі аналізу наукових джерел запропоновано комунікаційну модель для органів публічної влади в умовах невизначеності яка складається із чотирьох фаз: передкризової, початкової, кризової, посткризової. Така модель комунікації в умовах невизначеності дозволить органам публічної влади передбачати інформаційні потреби громадськості, зацікавлених сторін та ЗМІ, для їх успішної взаємодії. Кожна фаза має унікальні інформаційні та комунікаційні рішення, і тривалість кризи впливатиме на інтенсивність та зміст комунікації в умовах ризику. Обґрунтовано, що для реалізації цієї моделі, зокрема, і для розробки і реалізації комунікаційних стратегій в цілому в Україні сьогодні існує проблема підготовки фахівців з окремих складових стратегічних комунікацій (публічна дипломатія, інформаційно-психологічні операції, військово-громадські зв’язки тощо) і, що не менш важливо, фахівців, здатних розробляти плани комунікаційних стратегій та ефективно їх реалізовувати. Останнє потребує достатньо глибоких знань не лише специфіки кожного окремого елемента стратегічних комунікацій, а й публічного управління загалом, механізмів координації державних інституцій, уміння налагоджувати ефективні відносини з недержавними акторами.^UThe dissertation is devoted to the substantiation of theoretical and methodological principles and practical recommendations for the use of a strategic approach in the construction of communications in public management and administration. Based on the results of the dissertation research, the theoretical and methodological principles of communication and the communication process in public management and administration were summarized, the meaning of the concepts “communication in public management”, “communication process in public management” was clarified, and the author's interpretation of the concept of “communication strategies in public management” was proposed. The analysis of modern approaches to communication and communicative activity provided an opportunity to confirm that communication in public management and administration should be considered primarily with the use of technological, process approaches, as well as through the prism of activity as such (activity approach) and its system (including a number of elements of communication models of management, political communication, psychological communication, manipulation) taking into account legislative acts and internal organizational activities