Розглянуто особливості творчої та теоретичної рецепції творчості М.В.Гоголя в Ірані. Установлено, що його творчість майже сторіччя відповідала різноманітним запитам іранської культури, а рецепція відбувалася декількома шляхами, через переклад, національну адаптацію та теоретичне осмислення. Проаналізовано переклади та з'ясовано, що в середині XX ст. у зв'язку з особливостями суспільно-політичної ситуації перекладачі добирали твори та першочерговими висували аспекти, які дозволяли втілити алюзії щодо сучасної їм дійсності. Наявність активного розвитку лівих поглядів у суспільстві зумовив пошук у спадщині письменника авторитетний матеріал у країні-носійниці відповідної ідеології та дослідження його у контексті національної культури, що зумовлило деякі втрати під час перекладу. Сучасні переклади свідчать про зміну куту зору та необхідність задовольнити естетичні запити суспільства. Окремою формою творчої рецепції та наступним за перекладом етапом визначено національну адаптацію творів Гоголя, яка базується на творчому переосмислюванні та засвоєнні особливостей оригіналу, його сюжету та мотивів. На підставі особливостей теоретичного осмислення визначено близькість окремих сторін творчості письменника до літературних, естетичних та ідеологіних уподобань істориків літератури, до суспільних запитів їх читачів. Встановлено ігнорування деяких елементів спадщини письменника, а саме, неприйняття його духовних і релігійно-містичних шукань. Установлено, що впродовж 1990-х рр. гоголівська творчість вивчається у контексті розвитку жанру короткого оповідання (міні-оповідання), яке одержало в Ірані широке розповсюдження. Гоголь усвідомлюється як його засновник, творець зразка для міні-оповідань у світі.

  Скачати повний текст