Досліджено проблему смислу, зокрема аналізу взаємозв'язку категоріальних утворень - смислу, значення та виразу - у процесі становлення логіко-філософської та філософсько-методологічної думки XX ст. Уточнено роль мови у науковому мисленні та формуванні наукового знання. Виявлено специфіку онтологічного статусу ідеальних утворень, а саме: об'єктивно-логічних змістів (смислів) наукового знання. Відзначено, що використання генетичного методу уможливлює визначення специфічності онтологічного статусу ідеально-об'єктивних утворень взагалі та смислу зокрема. Встановлення та розгорнуте представлення механізму утворення смислу дозволяє встановити його онтологічний статус. Як найважливіші "інструменти" утворення смислу встановлено акти свідомості трансцендетального суб'єкту (Е.Гуссерль), мовний вираз (Е.Гуссерль, Л.Вітгенштейн, К.Поппер) та певну соціально-мовну практику (Л.Вітгенштейн). Таким чином, суб'єкту, що пізнає, надається найактивніша роль у процесі пізнання на відміну від попередньої незначної ролі безучасного транслятора (Б.Больцано, Г.Фреге, Е.Гуссерль раннього періоду). Суб'єкт є принципово неусуненим з процесу пізнання через його безпосередню включеність до процесу здійснення смислу та внаслідок того, що без його участі не може існувати соціальне явище - мова, яка відіграє головну роль саме у процесі формування смислу, а не лише під час комунікації.

  Скачати повний текст