Дисертація містить нові підходи щодо вибору типу трансплантату правої долі печінки від живого родинного донор, що базується на анатомічно обґрунтованому підході. Вивчено рентген-анатомічні варіанти будови вен правої долі печінки 76 донорів, на основі чого виділено 3 типи венозного відтоку від правої частки печінки: домінуюча права печінкова вена, домінуюча серединна печінкова вена та рівномірнорозподілений тип відтоку. Розроблений алгоритм вибору трансплантату правої долі печінки від живого родинного донора в залежності від антропометричних показників донора та реципієнта, стандартного розрахункового об'єму печінки та типу венозного відтоку від правої частки печінки. Встановлено, що при застосуванні розробленого алгоритму, при анатомічній можливості, трансплантація правої долі печінки від живого родинного донора з включенням серединної печінкової вени дозволяє забезпечити посилений портальний приток до трансплантату, і як наслідок покращити його функціональні властивості, що дозволяє знизити частоту розвитку «синдрому малого печінкового трансплантату», післяопераційну летальність і тривалість перебування в стаціонарі.^UThe dissertation contains new approaches to the selection of the type of transplantation of the right lobe of the liver from a living related donor, based on an anatomically sound approach. X-ray anatomical variants of the vein structure of the right lobe of 76 donors were studied, on the basis of which 3 types of venous outflow from the right lobe of the liver were identified: dominant right hepatic vein, dominant middle hepatic vein and evenly distributed type of outflow. An algorithm for selecting a transplant of the right lobe of the liver from a living family donor has been developed, depending on the anthropometric indicators of the donor and the recipient, the standard estimated volume of the liver, and the type of venous outflow from the right lobe of the liver. It is established that the application of the developed algorithm, with anatomical possibility, transplantation of the right lobe of the liver from a living related donor with the inclusion of the middle hepatic vein allows to provide increased portal inflow to the transplant, and as a consequence to improve its functional properties, which allows to reduce the “small for size transplant syndrome”, postoperative mortality and length of stay in hospital.