Запропоновано шляхи оптимізації реакційної здатності коксу на базі удосконалення сировинної бази та технології коксування. Теоретично й експериментально обгрунтовано умови проведення випробування, що забезпечують скорочення тривалості та підвищення точності вимірювання реакційної здатності та термомеханічних властивостей коксу. Виконано метрологічну атестацію удосконаленої методики та апаратури. Встановлено, що під час випробування згідно з методами "NSC" та УХІНу газифікація коксу протікає в дифузійному режимі як і в доменній печі. Встановлено, що механізм руйнування коксу полягає, переважно, у стиранні поверхневих шарів, ослаблених дією термічних і хімічних чинників. На підставі аналізу даних моделей сформульовано практичні рекомендації щодо сировинної бази, що включає донецьке та імпортоване вуглля. Наведено пропозиції щодо застосування розроблених методики та моделей якості коксу під час формування сировинної бази виробництва коксу на Авдіївському, Запорізькому та Маріупольському КХЗ. Встановлено, що економічний ефект використання розробленої методики за умов ВАТ "Маркохім" та ВАТ МК "Азовсталь" складає 1,565 млн грн. Виявлено, що стоншення помелу, збільшення щільності шихти, введення до її складу обмаслюючих домішок, механічний тиск, підвищення ступеня готовності та застосування "сухого" гасіння коксу супроводжуються зниженням реакційної здатності та збільшенням термомеханічної міцності коксу. З'ясовано, що використання у складі шихти домішок (коксового дрібняку, високозольного промпродукту збагачення вугілля, червоного шламу), що не спікаються, супроводжується підвищенням реакційної здатності та зниженням термомеханічної міцності коксу.

  Скачати повний текст