Уперше сформульовано концепцію, принципи й методику перетворення історичного центру міста, висвітлено її архітектурно-дизайнерські й ергономічні аспекти. Удосконалено механізм і типологію формування елементів дизайну у міському просторі відповідно до образу життя городян. Установлено основні образно-типологічні й змістові характеристики дизайнерської складової середовища історичного центру, показано її неоднорідність у контексті динаміки власних параметрів та стійкості зв'язків з іншими компонентами міського ансамблю. Виявлено способи взаємозв'язку різних пластів предметно-просторового середовища (ППС) та їх архітектурно-містобудівної активності й рівня мобільності. Уперше міське середовище розглянуто як цілісний об'єкт містобудівного проектування та дизайнерського наповнення, що сприяє спадкоємності архітектурно-містобудівного процесу, забезпечує збереження історико-культурної спадщини, а також послідовне формування й розвиток великих міст щодо регіональних і місцевих особливостей. Розроблено методику перетворення житлового середовища історичного центру міста з урахуванням ролі й можливостей елементів міського дизайну як способу й засобу гуманізації середовища життєдіяльності городянина.

  Скачати повний текст