Проаналізовано явища текстової компресії на підставі порівняння оригінальних (первинних) і адаптованих (вторинних) текстів. Встановлено ознаки, за якими такі тексти утворюють текстову парадигму. З'ясовано архітектонічну побудову оригінальних і адаптованих текстів, їх членування на глави, принципи номінації глав. Проведено аналіз композиції, компресії сюжету та системи персонажів у цих текстах, обгрунтовано принцип домінування сюжету в процесі адаптації художніх творів. Визначено принцип членування адаптацій на композиційно-мовленнєві форми залежно від їх статичної чи динамічної природи. Досліджено мегатекстову структуру вторинних текстів, описано функціонування в них іконічних зображень, одиниць базового рівня, розглянуто представлену в них мовну картину світу. Деталізовано сино- та гіпонімічні відношення, синтаксичні структури в оригінальних і адаптованих текстах. Доведено, що адаптовані тексти є комунікативно залежними від відповідних оригіналів і генетично пов'язаними з ними парадигмальними зв'язками, які проявляються у всіх основних рисах текстової організації, синонімічних і гіперо-гіпонімічних відношеннях між лексемами, ідентичних ядерних синтаксичних структурах.

  Скачати повний текст