У дослідженні здійснено спробу вивчення сатири А.Аверченка як цілісного й неподільного художньо-естетичного феномена поза прийнятим штучним розподілом на до- та післяреволюційний, російський та емігрантський періоди діяльності пистменника. Увагу акцентовано на тому, що в наукових рорзвідках, присвячених творчості митця, не знайшли достатнього вивсвітлення тематичні, жанрові, стильові особливості творів сатирика, специфіка наративної організації сатири, своєрідність хронотопа. У порівнянні з існуючими дослідженнями творчості А.Аверченка розширено репертуар творів, залучених до розгляду, а також поглиблено аналіз художніх засобів і прийомів, що сприяють створенню сатиричного типу авторської емоційності у малій прозі письменника.

  Скачати повний текст