На підставі вивчення закономірностей розвитку кнідарій - типового елементу кам'яновугільних екосистем розглянуто питання стратиграфії карбону регіонів України. Детально вивчено літологічні особливості морських відкладів, у тому числі стратиграфічні перерви, органогенні споруди, таксономічний склад і стратиграфічне поширення кнідарій карбону Донбасу, Дніпровсько-Донецької западини, Львівсько-Волинського басейну. До біостратиграфічного аналізу залучено матіріали про карбон Уралу, Приуралля та Тянь-Шаню, що дозволило виявити основні закономірності розвитку кнідарій у кам'яновугільному періоді у межах досліджених територій, обумовлені евстатичними подіями, довести зв'язок між фазами розквіту кнідарій та епохами біогермоутворення, визначити надрегіональні кореляційні стратиграфічні рівні. Палеоекологічні та палеогеографічні реконструкції території Східноєвропейської платформи для середини візейського віку показали залежність між максимумом бокситоутворення у її центральних частинах та формуванням кременисто-карбонатних товщ у шельфових периферійних зонах. Ця обставина використана для кореляції кременисто-карбонатних товщ віддалених територій. Систематизовано основні літолого-стратиграфічні фактори контролю рудоутворення та нафтогазоносності карбону Донбасу та інших регіонів України. Найважливіші з них - насичені органікою та бітумами товщі турнейського та візейського ярусів, а також стратиграфічні перерви та незгідності, зони літологічних заміщень і виклинювань, органогенні споруди, кавернозні та доломітизовані біоморфні вапняки різних стратиграфічних рівнів.

  Скачати повний текст