За результатами стаціонарного досліду, розпочатого в 1965 р. на ясно-сірому лісовому поверхнево оглеєному грунті, вивчено закономірності впливу тривалого (40-річного) застосування різних систем удобрення та вапнування у сівозміні на посівний режим, фракційний склад фосфатів, груповий склад калію, вміст гумусу та кислотно-основні властивості грунту, величину та якість урожаю культур сівозміни. Виявлено тривалу післядію фосфорних добрив за умов ясно-сірого лісового грунту та перетворення залишкового фосфору у форми фосфатів, характерні для даного типу грунту, а саме: залізо- та алюмофосфати. Їх вміст за цього зростає до 479 - 445 мг/кг грунту та удвічі перевищує кількість фосфатів, зв'язаних з кальцієм. Післядія великих доз мінеральних розчинних калійних добрив на ясно-сірому лісовому грунті є незначною, що підтверджується буферною здатністю цього грунту щодо калію.

  Скачати повний текст