Досліджено актуальні проблеми імагології. Обгрунтовано гіпотезу про міфопоетичну природу літературної рецепції інонаціональних держав і народів. Вивчено питання сприйняття й осмислення російської дійсності у французькій літературі першої половини ХІХ ст. на матеріалі індивідуально-художніх зразків вирішення "російської" теми, описів, узагальнюючих розмірковувань, зауважень та окремих згадок про Росію в творчості А.Ансло, О.Бальзака, П.-Ж.Беранже, В.Гюго, О.Дюма, П.Жюльвекюра, А. де Кюстіна, П.Меріме, Ж. де Сталь, Стендаля та інших авторів. З'ясовано, що літературна рецепція Росії у французькій літературі першої половини ХІХ ст. реалізована відповідно до міфопоетичних моделей, скоригованих особливостями актуальної історичної ситуації, морально-етичними й естетичними реаліями та індивідуальними авторськими інтерпретаціями.

  Скачати повний текст

Вперше розглянуто "імагологічний фактор" як один з найважливіших у розвитку російської літератури першої половини XIX ст. Досліджено вплив даного чинника на формування її міжлітературних зв'язків. Вперше доведено, що твори російської літератури, спрямовані на реформування російського іміджу у Франції (Європі) є не випадковими й розрізненими фактами, а становлять складну, історично, культурно й психологічно обумовлену діалектичну єдність - "текст рецепції-відповіді", що має тенденцію до синхронно-історичної адаптації й створення нових правил комунікативного впливу. Тексти російської літератури імагологічного характеру вперше досліджено не лише в аспекті їх належності до індивідуальної творчої спадщини, але й у широкому історико- й національно-літературному контексті. Доведено наявність стійкого зв'язку між науковим, громадським інтересом до зарубіжного іміджу країни та процесом літературного осмислення цього іміджу й літературного впливу на нього. Реконструйовано особливості історичної, міжнаціональної, літературної та інтерлітературної ситуації, що визначали специфіку імагологічного дискурсу в російській літературі першої половини XIX ст. і його функціонування у межах російсько-французького літературного діалогу. Досліджено причини, що спонукали російських авторів вступати у російсько-французький імагологічний діалог. Доведено, що російська література безпосередньо формувала й удосконалювала прийоми ведення міжнаціонального імагологічного діалогу. З'ясовано, що у пошуку тактичних новацій брали участь російські літератори різних шкіл, напрямів, естетичних і політичних уподобань, що зумовлювало перманентну внутрішньолітературну полеміку та забезпечувало постійний розвиток "тексту рецепції-відповіді".

  Скачати повний текст