Дисертація присвячена обгрунтуванню доцільності використання антиоксидантів (ретинолу, токоферолу, аевіту, селени) та омепразолу як засобів підвищення ефективності та безпечності фармакотерапії нестероїдним протизапальним препаратом індометацином. Встановлено, що фармакотерапія індометацином поглиблює викликане ад'ювантним артритом зниження вмісту ретинолу та токоферолу в плазмі крові, спричиняє ушкодження шлунково-кишкового тракту. Включення до комплексу лікування антиоксидантів (аевіту та селени) ліквідує дефіцит вітамінів в організмі і зменшує ульцерогенний ефект індометацину. Максимальні гастропротекторні властивості виявлено при поєднанні аевіту з селеною. Омепразол уповільнює елімінацію незміненої форми індометацину з плазми крові, збільшує ефективність протизапальної терапії і зменшує частоту побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту. У хворих на ревматоїдний артрит встановлено зниження рівня селену в плазмі крові, показана доцільність включення до комплексу лікування антиоксидантів аевіту та селени. Це дозволило прискорити зворотній розвиток клінічних симптомів захворювання і зменшити частоту та важкість побічних ефектів індометацину.

  Скачати повний текст