У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявилося у встановленні особливостей правового регулювання використання альтернативних джерел енергії в Україні. Визначено сучасні тенденції розвитку законодавства у сфері використання альтернативних джерел енергії, а саме: а) поступовий відхід від «зеленого» тарифу як самостійного засобу підтримки та перетворення його у допоміжний інструмент; б) максимальне стимулювання самозабезпечення споживачів енергії; в) державне стимулювання виробників енергії з альтернативних джерел до ринкової активності та господарської самостійності за рахунок встановлення договірних відносин на енергетичному ринку; г) зменшення юридичних зобов’язань держави у цій сфері.Виділено та охарактеризовано такі етапи розвитку вітчизняного законодавства у сфері використання альтернативних джерел енергії: 1) етап становлення загального енергетичного законодавства (1991 – 2000), його основними рисами були: а) зародження та активне становлення загального енергетичного законодавства; б) епізодичне згадування альтернативних джерел енергії в окремих нормативних джерелах; в) поява окремих програмних документів, позбавлених регуляторної конкретики та системного бачення розвитку відносин щодо використання альтернативних джерел енергії; 2) етап статичного спеціального законодавства (2000 – 2008), ознаками якого були: а) поява спеціальних законів; б) статичність та декларативість норм законодавства; 3) етап динамічного спеціального законодавства (2008 – 2012), ознаками якого були: а) формування пікового протекціонізму галузі; б) масштабування спеціального законодавства; в) неодноразове гарантування державою збереження пільгових протекційних умов виробництва енергії з альтернативних джерел; 4) етап перебудови енергетичної системи (2013 – 2018), для якого було характерно: а) удосконалення існуючих правових механізмів; б) відмова від деяких правових конструкцій; в) активна євроінтеграційна трансформація під час створення об’єднаної енергетичної системи; 5) етап регресу (2019 – 2022), ознаки якого полягали у: а) кризі тарифної підтримки; б) впровадженні аукціонної моделі підтримки; в) розширенні юридичної відповідальності виробників енергії; 6) етап розвитку законодавства у сфері альтернативної енергетики під час дії воєнного стану та післявоєнного відновлення (з 2022 року), який об’єднує дві характерні ознаки: а) здійснення термінових ситуативних заходів, спрямованих на збереження альтернативної енергетики в кризових умовах; б) проведення стратегічних заходів, основним з яких є запровадження нової протекційної моделі.Запропоновано інтегрально-правовий шлях вирішення проблеми використання значних земельних площ під розміщення сонячних електростанцій, який враховує екологічні, економічні та соціальні інтереси та ґрунтується на таких принципах: а) ефективне землекористування; б) використання земель гіршої якості; в) розміщення у віддалених місцях; г) використання технологічних інновацій; д) партнерство; е) спільне землекористування.Визначено особливості правового регулювання сонячної енергетики в Україні: а) поява права геліокористування як права на використання енергії сонячного випромінення для виробництва електричної енергії; б) динамічність законодавства через євроінтеграційні зобов’язання, воєнні умови, прогресування енергетичного переходу тощо; в) постійний пошук балансу між протекційністю та ринковими відносинами.^UIn the dissertation, a theoretical generalization and a new solution to the scientific task was carried out, which was manifested in establishing the peculiarities of the legal regulation of the use of alternative energy sources in Ukraine. The current trends in the development of legislation in the field of the use of alternative energy sources have been determined, namely: a) gradual departure from the "green" tariff as an independent means of support and its transformation into an auxiliary tool; b) maximum stimulation of self-sufficiency of energy consumers; c) state stimulation of producers of energy from alternative sources to market activity and economic independence due to the establishment of contractual relations in the energy market; d) reducing the state's legal obligations in this area.The following stages of the development of domestic legislation in the field of the use of alternative energy sources were identified and characterized: 1) the stage of the formation of general energy legislation (1991 - 2000), its main features were: a) the birth and active formation of general energy legislation; b) occasional mention of alternative energy sources in individual normative sources; c) the appearance of individual program documents devoid of regulatory specifics and a systemic vision of the development of relations regarding the use of alternative energy sources; 2) the stage of static special legislation (2000 - 2008), the features of which were: a) the appearance of special laws; b) static and declarative nature of legislative norms; 3) the stage of dynamic special legislation (2008 – 2012), the characteristics of which were: a) formation of peak protectionism in the industry, b) scaling of special legislation; c) repeated guarantee by the state of preservation of preferential protective conditions for the production of energy from alternative sources; 4) the stage of reconstruction of the energy system (2013-2018), which was characterized by: a) improvement of existing legal mechanisms; b) rejection of some legal constructions; c) active European integration transformation during the creation of a unified energy system; 5) regression stage (2019 – 2022), the signs of which were: a) crisis of tariff support; b) implementation of the auction model of support; c) expansion of legal responsibility of energy producers; 6) the stage of development of legislation in the field of alternative energy during martial law and post-war recovery (from 2022), which combines two characteristic features: a) implementation of urgent situational measures aimed at preserving alternative energy in crisis conditions; b) implementation of strategic measures, the main of which is the introduction of a new protection model.An integrated way of solving the problem of using large land areas for the placement of solar power plants is proposed, which takes into account ecological, economic and social interests and is based on the following principles: a) efficient land use; b) use of land of inferior quality; c) accommodation in remote places; d) use of technological innovations; e) joint development and partnership; e) joint land use.The peculiarities of the legal regulation of solar energy in Ukraine have been determined: a) the emergence of the right to use solar energy as the right to use the energy of solar radiation for the production of electricity; b) dynamism of legislation due to European integration obligations, military conditions, progress of the energy transition, etc.; c) constant search for a balance between protectionism and market relations.The peculiarities of the legal regulation of offshore wind energy are revealed: a) in the absence of special legislation, offshore wind energy relations are regulated by general norms of energy, water, maritime and international law; b) the need to establish legal mechanisms for balancing various types of water use (in particular, energy, fishing, shipping, recreation, etc.); c) development of the legal basis of effective maritime spatial planning; d) provision of increased environmental and legal requirements for the location and operation of offshore wind power plants; e) development of a special protective legal regime supporting offshore wind energy as a component of the energy transition.