Показано необхідність належного міжнародно-правового захисту прав людини стосовно використання та передачі персоніфікованої інформації. Визначено, що сукупність міжнародно-правових норм, якими регулюються відносини щодо міжнародно-правового захисту приватності персоніфікованої інформації, становлять міжнародно-правовий інститут. Установлено особливість предмету регулювання цього інституту, яка полягає у його функціях: захисті права людини на приватність та забезпеченні безперешкодності транскордонної передачі персоніфікованої інформації. З'ясовано, що право на приватність даної інформації становить складову права на повагу до приватного життя, а не права на доступ до інформації. Зазначено, що правове регулювання відносин щодо використання персоніфікованої інформації в праві Європейського Союзу грунтується на стандартах Ради Європи, має системний характер і соціально-захисну орієнтацію. Визначено, що міжнародна договірна модель забезпечення безперешкодності транскордонної передачі персоніфікованої інформації є одним зі шляхів розв'язання проблеми узгодження розбіжностей у національних правових підходах (зокрема між Європейським Союзом і США). Доведено, що чинне законодавство України з питань захисту приватності даної інформації не відповідає міжнародно-правовим стандартам у цій сфері. З метою запровадження європейської (соіцально-захисної) моделі в Україні необхідно врегулювання відповідних правових відносин шляхом ухвалення закону, що грунтується на положеннях Конвенції Ради Європи N 108 "Про захист осіб стосовно автоматизованої обробки персональних даних" 1981 р. та Директиви Європейського Союзу N 95/46/ЕС 1995 р. з урахуванням досвіду провідних європейських держав.

  Скачати повний текст